Єврейське гетто на «Шоломці» в 1941 р. і Голокост у Полтаві

За оцінками виданої в США енциклопедії [8, с.1584], напередодні приходу нацистів до Полтави встигло евакуюватися від 50 до 70% від загальної кількості євреїв міста. Чимало чоловіків (за мобілізацією чи добровільно) пішли служили в червону армію. Спеціально організованої державою евакуації саме євреїв не було (хіба що як членів комуністичної партії). Як фахівців, – разом із підприємствами й установами, їх евакуювали, переважно, в Поволжя, на Урал і Середню Азію. І хоч організована евакуація проходила тільки за перепустками від влади, частина єврейського населення намагалася евакуюватися самостійно. За спогадами Г.Ващенка, через Полтаву із заходу на схід проходили валки єврейських біженців із інших місцевостей, везучи домашній скарб – хто на чому міг (в основному, на саморобних повозках). Хтось із них міг не встигнути проїхати далі Полтави.

Отже, на дату окупації міста, за цими розрахунками, в Полтаві могли залишитися від 6,5 до 4 тис. євреїв [8, с.1584], за іншими – від 2,5 до 3 тис.

Частині єврейського населення, які не працювали на підприємствах, не було на­дано дозволу на евакуацію, а частина залишилася сама, вірячи, що німці не чіпати­муть євреїв – не комуністів (пам’ятаючи їхню поведінку під час окупації 1918 р. ).

Так, Зельман Львович Компан, який проживав на вул. Монастирській, гово­рив, що німці – цивілізована нація. Окупанти розстріляли його 23 листопада 1941 року.

Перші вбивства євреїв у Полтаві відбулися 22 вересня [3, с.444].

За даними [3, с. 452], відразу ж після окупації євреї Полтави були переселені на вулицю Шолом-Алейхема: там було створене відкрите гетто. Євреї, які досягли 14-ліття зобов’язані були  носили білу пов’язку із зображенням блакитної зірки Давида. Їм заборонялося після 18.00 виходити на вулицю. 

В інших джерелах інформація про це гетто нам не траплялася.

Наприкінці вересня у місто прибула зондеркоманда 4б, яка перебувала там до початку листопада 1941 року і за цей час розстріляла декілька сотень євреїв. 17 ли­стопада прибув загін зондеркоманди 4а, який 23 листопада розстріляв 1538 євреїв.

22 листопада по місту було розповсюджені повідомлення такого змісту:

 «Все жиды с целью переселения должны 23 ноября 1941 г. В 8 часов утра явиться в конец улицы Пушкаревской, имея при себе: паспорт и другие документы, ценные вещи и деньги; теплую одежду, продукты на три дня. Кто не явится из жидов и будет прятаться, а также те, кто будет прятать, будут расстреляны».

У Полтаві розстріли євреїв відбувалися і в 1942-1943 роках. Всього за період окупації у Полтаві було вбито більше 2500 євреїв [3, С.463]. Разом із євреями, були розстріляні й деякі члени їхніх родин не єврейського походження. 
Цифра в 8 тисяч розстріляних у Полтаві євреїв, яку наводять у деяких публікаціях, є явно  перебільшеною. Тим більше, цифра в понад 30 тисяч, яку подавала одна із всевдовчених.

У радянському звіті про це повідомляється: «Всех евреев города собрали 23 ноября 1941 г. На окраине города, на улице Пушкаревской, чтобы «переселить их в другое место»… Их застрелили и трупы сбросили в противотанковый ров*. Детей бросали в яму живыми. Всю ночь жители города слышали стоны умирающих людей, которых закопали живьем» [7].

* Насправді – в штучному рові стрільбища біля «Червоних казарм». Деякі сучасні активісти безпідставно  намагалися назвати це місце «Пушкарівський яр» (за аналогією з «Бабиним яром» у Києві).

Місцеві мешканці Полтави стосовно акції 23 листопада зазначали, що у євреїв відібрали коштовності, гроші, одяг, взуття і розстріляли. А трупи кидали в рів колишнього стрільбища. Дітям змазували губи і під носом отруйною рідиною, а найменших кидали в рів живими. Цілу ніч мешканці околиці, де відбулися розстріли, чули стогін засипаних землею помираючих людей [7].

Дослідник Голокосту на Полтавщині Анатолій Мучник у своїй праці [4] описує маршрут, по якому вели євреїв 23 листопада: «німці і поліція вели людей великими групами по вулиці Кобеляцькій (тепер – Європейська), що на окраїні Полтави, де розташовувалося військове стрільбище. Групами по 2-3 десятки підводили людей до протитанкового рову і розстрілю­вали». На місці рову, де розстрілювали людей, у 1950-х роках  збудований завод «Лтава» (нині не діючий).

Під час нацистської окупації були сплюндровані єврейські могили – передусім, на Єврейському цвинтарі (між пров. Єврейським і пров. Жертв Голокосту, ініціато­ром перейменування яких із радянських назв у 2023 р. був автор цієї брошури). 
Щебенем від розбитих надгробків мостили дороги, а також продавали бажаючим.

У 1975 році з ініціативи архітектора Л. С. Вайнгорта та ленінградського скульптора А. Н. Черницького було створено пам'ятник розстріляним біля братської могили «Скорботна мати». Автор бетонної стели біля підніжжя задернованого кур­гану   Е.А. Колкер. На ній напис: «Пам’ять про Вас в наших серцях». Був час, коли 9 травня та 23 листопада, єврейська громада тут вшановувала пам'ять загиблих.
 

Список використаних джерел

1. Голос Полтавщини. – 2 листопада 1941 року. – С. 4.
2. Котляр Валерий. К 65-летию Холокоста в Полтаве // Атиква. Газета Полтавского благотворительного еврейского фонда «Хесед Нефеш». Листопад 2006 р. № 11. – С. 1.
3. Круглов А. Уманський А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхскомиссариат «Украина», Губернаторство «Транснистрия»: монография. – Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума»; ЧП «Лира ЛТД», 2016. 564 с. 
4. Мучник A.M. Євреї і Полтавщина. Історія... Імена... Долі... Полтава: "Оріяна", 2005.
5. Ревегук В. Я. Полтавщина під німецькою окупацією (1941-1943). Нариси історії. – Полтава: Дивосвіт, 2015. – С. 46. 
6. Сушко В’ячеслав. Голокост на Полтавщині у 1941-1943 рр. 03 жовтня 2019:https://poltava.archives.gov.ua/publikatsiyi/127-holokost-na-poltavshchyni-u-1941-1943-rr
7. Голокост у Полтаві (Стаття в українській Вікіпедії).
8. Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933-1945: Volumes 1-2. – Bloomington-Indianapolis, 2011. – V. 2. Голокост у Полтаві Wiki +.txt Відображається "Голокост у Полтаві Wiki +.txt".