Шпортівка

У списках виборців села Шпортівки Нижньомлинської сільради за 1929 рік значаться  83 особи, у т.ч. 4 на прізвище Шпорт. Зберігся і документ за 1913 рік, яким полтавський міщанин Андрій Васильович Шпорт (мав ще й міську садибу біля Південного вокзалу) дарує трьом своїм синам, — Івану, Василю і Валентину, — земельну ділянку площею біля 2,5 гектари з хатою й присадибними будівлями. Сам А.В. Шпорт із дружи­ною Пелагеєю  отримав її у 1897 році, як дарчу, від  козака Якова Матвійовича Спин­жаря.

У кінці ХІХ століття поруч із цією садибою були й інші садиби.

 Ми не маємо інформації про час заснування села. Можливо, воно спочатку було висілком (хутором), що виник після реформи 1861 року, й відносився до села Нижні Млини, а пізніше, при одному з господарських описів, отримав назву за прізвищем досить численної родини Шпорт (уже  на початку ХХ століття).

Згідно матеріалів господарського опису 1910 року, в селищі Шпортівка при місті Полтаві було 20 господарств (8 козацьких, 9 селянських, 3 інших). Проживало 109 осіб (включаючи наймитів). Зручної для обробітку землі тут було дуже мало (всього 6 десятин на всіх). Серед осіб, що не займалися зем­леробством, проживали 2 теслі, 1 столяр, 1 кравець, 3 слюсарі, 7 займалися візництвом, 2 – поденщики, 3 – «інтелігентських занять», 8 – інших занять.

Згідно довідника 1912 р., в передмісті Полтави Шпортівка проживало 140 осіб.

У жовтні 1918 р. староста села надав список із 26 родин, що в ньому жили  (148 «душ»), у тому числі родина Івана Андрійовича Шпорта із 8 «душ». А в період «воєнного комунізму» (квітень 1919 року), за протоколом Шпортівського сільського комітету в селі налічувалося 179 «душ їдаків».

За переписом населення 1926 року в Шпортівці було 32 домоволодіння (51 сім’я), 188 мешканців (87 чоловіків і 101 жінка), у т.ч. 180 українців і 8 росіян.

У кінці 1929 року Шпортівка увійшла до міської межі Полтави.

22 вересня 1943 р. радянські війська здійснили від Шпортівки перший  невдалий штурм Полтави.

Наприкінці існування Шпортівки в ній була одна вулиця – Колгоспна, яка тягнулася за межі селі, як дорога аж до вулиці Леніна (нині вулиці  Небесної Сотні). В основним рисах її напрямок відповідає нинішньому бульварові Богдана Хмельницького. На поданому нижче праворуч плані 1960-х років, у цьому колишньому селі (а тоді – селищі Ленінського району Пол­тави) вказані вулиці Доменна і Прокатна. А на поча­тку 1930-х років були ще й вул. Тракторна, а також вул. Зелена і пров. Заливний.

Згадує колишня мешканка Шпортівки Таї­сія Удовиченко-Сосідко: 
«У селищі було десь 45 дворів. Навесні, коли розливалась Ворскла, нас перевозили на човнах до По­долу. Всі діти навчалися у 20-й  полтавській школі. У 1978 році наша Шпортівка була знесена, а мешканці отримали квартири в різних районах Полтави». 

На космічному знімкові 1973 року - колишнє село Шпортівка (з 1929 року – в складі Полтави) та оточуючий його ландшафт. Видно струмки таких вод, озера, піски, заплавні ліси – левади. В нижньому лівому куті – колгоспна тракторна бригада, городи при ній. Старші покоління полтавців згадують, що  на Шпортівці,  ближче до автотраси Київ – Харків,  у 1960-х роках організовували ярмарки.

Космічний знімок 2020 року південної частини мікрорайону Левада й зміненого майже за 50 років ландшафту. Крапками салатного виділено контур Шпортівки , накладений на цей знімок.

Ще одне фото 1960-х років із "Лисої гори" , опубліковане в ФБ-групі "Стара Полтава": 
Шпортівка в долині