Лісок - історичний куток Полтави
Лісок – селище в південно-східній частині Полтави, на колись дуже заболоченому межиріччі Ворскли й Коломаку, упритул до другого.
Назву "Лісок" для цього поселення робітників-залізничників зустрічаємо тільки у другій половині 1910-х років. Але північна частина селища сформувалася на рубежі ХІХ-ХХ століть. Його включали до групи поселень біля Південного вокзалу. Нетривалий час воно носило назву «Нова Левадівка». А лісок (невеликі заплавні діброви та вільхові ліси) і зараз є біля великого округлого озера, утвореного в штучному котловані після завершення видобутку з нього піску. Південніше цього ліска на картах середини ХІХ століття позначено хутір Монастирський. А інші землі належали власникам села Триби, зокрема, родині Кочубеїв.
Вулиці селища Лісок досить широкі, сформовані планомірно, за програмою робітничого селищного будівництва (від середини 1920-х років).
До включення у 1929 р. до складу Полтави – її передмістя (належало до Дублянщинської сільрада). У 1923 р. тут було 855 жителів. За переписом 1926 р. – 215 домоволодінь, жило 315 сімей, і вже 1264 жителів (у т.ч. 1205 – українців, 59 росіян).
У кінці 1930-х на півдні селище закінчувалося вулицею Стефенсона (пізніше - Чкалова, тепер - Федора Піроцького).
Забудова в Ліску поширилася на південь тільки після того, як у 1980-х провели осушення боліт (шляхом выдсипки піску). На аерофотознімкові 1973 року видно, що тут навесні були численні озера і потоки талих вод.
Станом на 2011 рік у селищі Лісок (площею 306 гектарів) було 1056 домоволодінь, 2245 жителів.
