Заньковські - козацький старшинський рід

І. Георгій [Юрій] Заньковський в 1710-х…1720-х роках був священиком церкви села Жуки під Полтавою.  Син:

ІІ. Григорій Георгійович [Юрійович] Заньковський до 1715 р. – канцелярист Лубенської полкової канцелярії. Значковий товариш Лубенського полку (1715-1718). Наказний (1715-1718) та повний (1718-1723) сотник Чигирин-Дібровської сотні Лубенського полку. 1722 року одружився з донькою полтавського полковника Івана Черняка Марією. Значковий товариш Полтавського полку (1723-1732). Полтавський полковий комісар (1726-1727). Полтавський полковий писар (1729-1730). Сотник Старосанжарської сотні Полтавського полку (1732-1745). У 1735 р. за ним був приїзд ний двір і шинок у Полтаві. Загинув у 1745 році під час походу проти турецько-татарських військ. Мав трьох синів (Федора, Івана та Василя), які служили старшинами Війська Запорозького. Тесть сотника Андрія Васильовича Магденка (по доньці Парасці).

Син Василь від 1746 р. служив канцеляристом, з 1748 р. – бунчуковий товариш. Син Іван службу розпочав у полковій канцелярії, а продовжив сотником Старосанжарівським і Другої Старосанжарської сотні (1759-1767).

Діти Івана Григоровича Заньковського: Заньковський Андрій – бунчуковий товариш (1782-1784), колезький асесор (1784); дружина –  Марина Андріївна Миклашевська (? - ран. 1784), Микола – титулярний радник в земському суді (1806), та Заньковський Дмитро Іванович – прем’єр-майор, який отримав половину с. Крутий Берег, як спадок дядька – бригадира Федора Заньковського. Дружина Дмитра – Дарія Заньковська, поміщиця, майорша.

ІІІ.   Федір Григорович Заньковський (*1723-†1791) – старший син Григорія Заньковського й Марії Черняк. Впродовж 1743-1747 роках служив рейтаром у кін­ному полку в Росії. Бунчуковий товариш у Полтавському полку (1748-1771). Полковник Миргородського полку (1771-1782). Із 1783 р. – в чині брига­дира (середній між чинами полковника і генерал-майора); з 1889 р. у відставці. У 1760-х у Полтаві мав 2 двори, 2 дворові місця та 1 бездвірну хату в середмісті й 5 підварків на форштадті. У 1780-х володів великими ділянками землі й мав близько півтори тисячі кріпосних душ у різних місцевостях. Був предводителем дворянської опіки в Костянтинограді й Полтаві. Жив у селі Крутий Берег колишньої Полтавської со­тні, де й помер (збереглася архівна справа за 1791 рік про розділ спадкового майна між родичами померлого бригадира Ф. Заньковського).

Перша дружина (з 1756 р.) – донька бунчукового товариша Івана Остро­градського; друга – полтавського полкового обозного Андрія Руновського.

Синів не мав. Тому землі біля Полтави були розділені між племінником - си­ном брата Івана, прем'єр-майором Дмитром Івановичем Заньковським і зя­тем Андрієм Олександровичем Дублянським (чоловіком доньки Варвари), прокурором в Катеринославському намісництві (який невдовзі помер і зали­шив майно своєму синові майору Федору Дублянському).

IV. За ревізією поміщицьких володінь 1810 року, одна час­тина села Крутий Берег належала майорові Дмитрові Івановичу Заньковському (з панським бу­дин­ком і церквою, 63 ревізьких душ селян чоловічої статі, зе­млі з різними го­сподарськими спорудами  біля 290 гектарів). Його вказують як фундатора дерев’яної Петропавлівської церкви (1784, але не першої в селі). Причому, власником цієї са­диби Дмитро Заньковський був ще в 1780-х роках.

Дмитро Іванович Заньковський, у свою чергу, розділив майно в Крутому Березі між двома синами – Григорієм Дмитровичем і Єлисеєм Дмитрови­чем. Іванові й Михайлу Дмитровичам дісталося с. Жуки біля м. Глобине.

V. Штаб-ротмістр поміщик Григорій Дмитрович Заньковський у  1815 р. одружився з Наталією – донькою капітана Івана Васильовича Балясного (власника Нижніх Млинів). Помер, орієнтовно, в 1833 році, а його земля й колишні кріпаки на ній стали селянами-власниками (с…). Ми не маємо документів, які б пояснили механізм передачі цієї власно­сті. Це тим більш дивно, що в нього були нащадки, занесені в родословну книгу Полтавської губернії: син Василь Заньковський (*1816)і дочка Пелагея.

Штабс-капітану В.Г. Заньковському (межевому судді в 1858-1862 рр.)  і його синові Миколі Заньковському дісталися родові землі за межами околиць Полтави (села Черняківка і Стінки, нині Чутівська громада). 

VI.   Kапітан Єлисей Дмитрович Заньковський (*±1788 – † після 1833) учасник воєн із Наполеоном; після 1814 р. вийшов у відставку; у 1833 р. числився хо­лос­тим. Невідомо, звідки взявся в 1850-х…1880-х роках спадкоємець  його зе­мель – Семен Єлисейович Заньковський (с….). На Полтавщині такий не зареєстрований. Отже, жив десь за її межами. 

    Напевне, частину землі у Заньковських викупив інший поміщик села Крутий Берег – А.Ф.Дублянський. Бо порівняно з 1810 роком, площа землі у власності Дублянських у 1850-х зросла майже на 150 гектарів.

    Від другої третини ХІХ століття представники роду Заньковських служили офіцерами, дрібними чиновниками, а також у системі освіти.

    Ми зосередили увагу на гілці роду Заньковських, які колись мали садибу й власність у Крутому Березі. Вже з кінця XVIII століття великі маєтності Федора Заньковського були розділені, в тому числі на Крутому Березі – на дві частини, а до кінця 1880-х років, схоже, розпродані. Варто зазначити, що поміщицька садиба була там, де зараз територія школи №22.

   Крім гілки Заньковських у Крутому Березі, були й володіння інших гілок: біля села Черняківка на Чутівщині, і в селі Жуки Глобинської громади (з останньої гілки походить  міський голова Полтави в 1913-1917 рр. Сергій Степанович Заньковський, *1859-†біля 1928).