Вакулинці: коротка історія.

Вакулинці займають широке зниження  рельєфу (колишнє русло й заплаву однієї із чисельних старих проток Ворскли) – між двома ділянками першої піщаної надзаплавної тераси Ворскли, та частково – заплаву. 

Як видно із карт ХІХ століття, село тоді являло собою одну вулицю па­ралельно притерасовому зниженню, на межі із південнішим (піднятим від­носно заплави на 20-25 м) останцем першої борової надзаплавної тераси долини Ворскли, вкритим лісом. Його найдавніша частина – вулиця Довга (на картах ХІХ ст. позначена  як дорога із Крутого Берега на Свинківські хутори).

Північний останець (лопать) цієї тераси в той час не був покритий лісом (пісок на його поверхні   видувався вітром, утворюючи кучугури й невеликі западини). Але по бровці цього останця й подекуди біля його підніжжя іс­нували хутори, які пізніше увійшли до складу села Вакулинці (план 1857 р.).

На захід від цього широкого староріччя розташовувалася протока Деришполка (Баришпівка), заглибину якої на початку 1980-х використали для прокладання нового русла Ворскли (після побудови шлюзу-регулятора).

Короткий перелік згадок про Вакулинці в джерелах:

Поселення Вакулинці існувало вже у другій половини XVII ст., і ні в чиїй власності не перебувало (село вільне військове, тобто козацьке). 

На початку 1690-х гетьманом Іваном Мазепою село Вакулинці пожа­луване полтавському полковникові Павлу Семеновичу Герцику, а після смерті якого в 1700 році належало його  вдові —Ірині Герцик.

У 1709 році універсалом гетьмана Івана Скоропадського селяни Ваку­линців віддані в послух ігумена й монахів Хрестовоздвиженського монас­тиря. Але село (разом із законно наданими йому маєтностями), по­при ге­тьманський універсал, захопив полтавський полковник Іван Черняк.
Універсалом від 1719 року гетьман Іван Скоропадський наказав повернути посполитих (тобто селян) у підданство братії Хрестовоздвиженського монас­тиря. Ці права підтверджені універсалом гетьмана Данила Апостола (1729 рік).

Посполиті села (40 дворів у 1730 р.) віддані на уряд полкових писарів.  А козаки села входили до Першої полкової сотні (за переписами 1710, 1732), пізніше  Другої  Полтавської полкової сотні (Румянцевський опис, 1766).

   Посполиті два дні на тиждень працювали в маєтностях монастиря (одна людина від кожного селянського двору) –  так звана «дводенна барщина».

   У 1752 році в селі було 30 дворів (43 сім’ї). У 1786 році відбулася секуля­ризація монастирських маєтностей, і селяни переведені в розряд економіч­них (державних) селян. Станом на 1796 рік у селі було 158 мешканців.

1857: дєрєвня казенна, при затоці Деришполка, 51 двір, 255 жителів  (у т.ч. 182 – державних селян). 

Станом на другу половину ХХ століття межа Вакулинців і Крутого Берега на лівобережжі Ворскли збереглася. Вже в складі Полтави межі забудови Вакулинців змістилися на північний захід, північ і північний схід. 

Дєрєвня Вакулинці  Руновщинської волості. 1910 (Третій подвірно-господарський перепис):  81 господарство, у т.ч. за належністю до станів: 27 – козаків, 51 – селян, 1 – євреїв, 2 – інших не­привілейованих станів. Виключно хліборобством займаються 28 родин, поденщики – 11 родин; площа земельних наділів, переважно, 1…3 десятини на родину, і тільки одна родина мала земельну ділянку площею  понад 15 десятин. Всього зручної для обробки землі 497 десятин, у т.ч. 218 десятин під ріллею. 12 господарств не мало ніякої худоби; всього в селі було 43 ро­бочих коней, 42 вівці, 71 свиня. Промислових підприємств не було.
Всього жителів – 457. Чоловіків 222 (у т.ч. грамотних 94 = 42,3%), жінок 234 (у т.ч. грамотних 19 =  8,1%). У т.ч. жителі, зайняті у власному сільсь­кому господарстві – 156, поденщиків – 33 чоловіки і 6 жінок). Не землероб­ські заняття мешканців: теслярів – 2, кравців – 3 (у т.ч. 2 жінки), чоботарів – 2, слюсар - 1, візників – 4, «інтелігентних професій» - 5, інших занять – 32.

   1912:327 чол. + 378 жінок (705 осіб). Очевидно, це разом із сусідніми хуторами.

1923: село Тарновщинської сільради Руновщинського району. 538 осіб.

  1926: Вакулинці - село Дублянщинської  сільради. Мало 28 господарств (у т.ч. 16 – не­селян­ського типу). Проживало  423 особи (228 жінок + 195 чоловіків), всі украї­нці. 

1941 Як і раніше, біль­шість садиб мешканців зосере­джено  по вул. Довгій, парале­льно до ланцюга озер у прите­расовій западині. Ближче до Ворскли починає забудовува­тися вулиця Вакулинцівська,  а на сході – вулиця Бригадна (де, очевидно, був колгосп).У півні­чній частині нинішнього села ще переважали незакріплені пі­ски.

У період німецької окупації (09.1941 - 09.1943) на базі колгоспу діяв громадський двір села Вакуленці Крутобережанської сільської управи. 
    Пі­сля війни –  колгосп Комінтерн, с.Вакуленці Крутобережанської сільради Полтавського району, з 1950 р. – бригада колгоспу ім. Горького.

У 1960-х…1980-х роках Вакулинці досягли майже  сучасних розмірів.
Як видно із матеріалів першої половини 1970-х років, у північно-західній частині Вакулинців, біля Ворскли, діяли піщані кар’єри. У наш час ці ділянки забудовані (вулиці Марківська, Патлаївська, Кованьківська).

Північніше вул. Бригадної були тваринницькі ферми тощо. 

26 січня 1988 р. Указом Президії Верховної Ради Української РСР село Ва­куленці  включено в межі міста Полтави.

2011: 365 домоволодінь, 1090  жителів. Площа 513,4 га (за даними Подільської районної ради в місті Полтаві).

У сучасних друкованих  і електронних картах площу Вакулинців чомусь збільшували, а сусіднього Крутого Берега південніше – зменшували. Фак­тично, ці кутки Полтави у наш час становлять нероздільний масив садибної забудови. Та все ж, за розмежуванням станом на 1988 рік Крутий Берег закінчується вул. Патріотичною, а Вакулинці почина­ються вул. Набережною (якщо їхати дорогою від центру Полтави, див. межу на карті вище).

Територіально Вакулинці складаються з двох частин — східні, або старі Вакулинці й західні Вакулинці — відносно молода частина селища. 

Про на(пере)йменування вулиць колишнього (до 1988 р.) села Вакулинці:

Нова назва – попередня назва (з якого року нова назва)

Вул. Борова (2023) – вул. Олександра Маринеско (2016) – вул. Маршала Кулика (2010) 
Вул. Братів Майбородів (2009, нова садибна забудова)

Вул. Бригадна (? – назва існувала до 1988 року). Північніше цієї вулиці ще видно залишки тваринницької ферми на  інших споруд бригади колгоспу.      На початку вулиці – зупинка рейсового автобусу №32.

Вул. Вакуленцівська вул. (з 1988) – Зої Космодем’янської (?)

Пров. Вакуленцівський (1993, нова назва)

Вул. Довга (2016) – ХХІІІ з’їзду КПРС (з 1960-х) 

Вул. Затуринська (з 1988) – Горького (?) 

Вул. Кованьківська (1994, садибна забудова на місці колишнього хутора Кованьки)
Вул. Малинова (з 1988) – Леніна (?)

Вул. Марківська (1994, садибна забудова, південніше колишнього  хутора Марки)

Вул. Набережна  (1993, нова назва)

Вул. Патлаївська (1994, садибна забудова, – навпроти села Патлаївка)

Вул.  Полтавських Дивізій (2023) – вул. Генерала Буняшина (2010)

Вул. Привітна (2010, нова садибна забудова)

У 1982 р. на північний захід від Вакулинців (у Новоселівській громаді, навпроти колишнього хутора  Марки) звели  шлюз-регулятор, який змінив і русло Ворскли.

Можливо, хтось знає, як у Вакулинцях:
- до 1960-х років називалася нинішня вулиця Довга (найстаріша, існує ще з XVII століття, до 1940-х років - єдина в селі);
- як називався колгосп у Вакулинцях?
- чи була в Вакулинцях школа, клуб, дитсадок?
Буду вдячний за цю й іншу інформацію.