Місцевість "КОЛОНІЯ" і прилеглі до неї території.

Наукове краєзнавче видання  із серії «Історичні райони Полтави» є узагальненням результатів авторських та попередніх досліджень місцевості, яка зберігає назву Німецької Колонії, що існувала тут у 1809-1867 роках (її називаємо «Верхня Колонія»), та територій, які були під впливом діяльності німецьких колоністів у пізніші часи, й переважно розташовані на днищах і схилах ярів (Нижня Колонія). До книги включений також опис ділянки так званого «Архієрейського саду» (у верхній частині Бойкового яру), та вулиця Монастирська, прокладена по гребеню так званої «Архієрейської гори».

Крім статей, виконаних одноосібно ініціатором цієї серії, до книги включені статті за матеріалами, наданими іншими авторами чи співавторами. Інформацію про авторів / співавторів таких статей подаємо в тексті, а також в кінці книги (с. 288).

Книга  ілюстрована картами, планами, фото і фотомонтажами, виконаними або підібраними науковим редактором-упорядником книги.

Для  істориків, краєзнавців, мешканців Полтави і гостей міста.

Офіційно німецька колонія в Полтаві (орієнтовно, в показаних вище межах)  існувала з 1809 по 1867  рік. Фабриканти - то виробники сукна, яких запросив уряд Російської імперії  до Полтави, Кременчука і Костянтинограда. Мета - забезпечення армії сукном, фланеллю й іншими тканинами. У зв'язку із розвитком ткацьких фабрик, у кінці 1860-х потреба в ремісниках-сукноробах відпала. Тому для них були скасовані пільги (зокрема, звільнення від служби в армії й податків). І вони та їхні потомки, переважно, виїхали з Полтави, розпродавши своє майно (садиби). У 1890-х / 1920-х роках у Полтаві проживало біля 300 етнічних німців. Причому, більшість із них не були потомками колоністів-ткачів, а приїхали пізніше. Серед тих потомків перших колоністів, хто залишився в краї й успішно займався до 1917 року підприємницькою діяльністю можна виокремити хіба що родину Трепке.

Вже після розформування Колонії  за розпорядженням уряду в 1867 році, крім  земель, які насправді до неї належали, почали зараховувати й суміжні з нею території.

Тому умовно можна в позначених вище межах виділити:
1) "Верхню Колонію" - на плато Колонійської гори (між вул. Семена Антонця на півночі, пров. Ботанічним на півдні, пров. Шкільним на заході й вул. Олександра Лютого на сході).

2) Колишні землі "Приказу громадського піклування" на схилах Колонійської гори й у Здихальному яру, де видобували суглинки з метою виробництва цегли; тримали рІзниці (скотобойні), огороди для забезпечення богоугодних закладів, госпіталі тощо.

3) Архієрейський сад - колишній парк в англійському стилі з дачним будинком, подарований   Полтавському  єпархіальному управлінню вдовою Лева Розумовського, сина колишнього гетьмана  України - Марією Григорівною  (1772-1865), уродженою княжною В’яземською.

4) Землі міста, на яких  у 1810 році збудували пошту, театр, недобудували гімназію, а в 1860-х/1870-х роках збудували Духовну семінарію та відкрили Жіноче Єпархіальне училище. З 1929 року - територія попередника Аграрного університету.

5) "Нижню Колонію" - колишні пасовища й сіножаті колоністів та землі поміщиків, які в самому кінці ХІХ - на початку ХХ століття заселила біднота (пониззя Чамариного і Яківчанського ярів).