Розмір тексту

Про підготовку вчителів на Полтавщині

Хочу не тільки привітати колишніх колег, але й поділитися баченням ситуації із підготовкою вчителів на Полтавщині. Бо вона перебуває одночасно ніби в різних світах: в уяві міністрества, ректорки, викладачів, учителів, та споживачів освітніх послуг.

1. Площина державної (МОНівської) політики. Міністрество освіти, декларуючи "автономію закладів", часто неадекватно до ситуації управляє - і через накази, і через створення чисельних бюрократичних надбудов, які спустошують викладачів, спрямовуючи їхню енергію не на освітній процес і наукову діяльність, а на бюрократичні формальності. Цінується не їхня професійність і реальні результати навчання, а піар-майстерність - за якою часто-густо ховається профанація й імітація діяльності. Вже 15 років здійснюється відбір до керівництва різних ланок із числа майстрів піару й укладачів місцевих бюрократичних інструкцій. 

2. Рівень університетів / академій. Майстри піару й догоджувачі начальству спливають нагору. Викладачі- професіонали своєї справи маргіналізуються або вичавлюються із педуніверситету.

3. Про нинішню ректорку педуніверситету. Вона цілком відповідає сучасним тенденціям в освіті, де головне - не результати освітнього процесу, а піар, акторство перед начальством - міським, обласним, монівським. У нинішніх умовах цей вибір колективу можна оцінити як вдалий. Бо, на привеликий жаль, відповідає і стану освіти, і стану держави.
Марина Вікторівна Гриньова продовжила піар-традиції і стиль управління Івана Андрійовича Зязюна, і додала до нього свою індивідуальну жіночу ізюминку: подобатися будь-яким способом, концентрувати навколо себе тільки тих людей, які виказують їй своє захоплення нею й особисту відданість. А за найменшу підозру в недостатній відданості - виганяти. Не дивлячись на професіоналізм цієї особи. Ось такий добір кадрів.

4. Не знаю як кого, а мене обурює, як в умовах війни й фінансування освіти, значною мірою, за рахунок зарубіжної фінансової допомоги ці кошти бездарно розтринькуються. І зовнішня допомога не покращує, а погіршує систему освіти. Ну а чого ж! Поки гроші дають - поки й тринькаємо. Перестануть, ну тоді ... побачимо.
Крім створення численних надбудов над освітою (без яких, як мінімум, можна було в нинішніх умовах обійтися), від 2016 року держава у 2-3 рази збільшила і ліцензовані обсяги, і кількість ЗВО, які ліцензували спеціальності, які раніше для них були непрофільними.

5. У Полтаві хіба що медуніверситет залишається вузькоспеціалізованим. В інших ЗВО часто-густо спеціальності або дублюються, або не відповідають їхньому декларованому профілеві.
В державі, де освітня політика є державницькою, не допустили б розпорошення державного замовлення по одному або декількох здобувачів на один ЗВО. Таке розпорошення створює імітацію забезпечення роботою своїх кадрів, але на ділі навряд чи сприяє якості освіти.

У Полтаві так точно давно назріло питання створення регіонального університету. Де б у межах одних інститутів (факультетів) здійснювалася вузькопрофільна освіта, а розпорошені між різними ЗВО малокомплектні групи спеціальностей могли б об'єднати.
Але ця проблема не може бути вирішена добровільно, без державного примусу. Бо й керівництво і викладачі бояться скорочення і опинитися в новому конкурентному статусі - вийти за межі створеного собі відносного комфорту.

6. Педагогічний інститут у рамках такого регіонального університету має бути обов'язково. Звісно, мають існувати окремі факультети наскрізьної підготовки педагогічних працівників (для дошкільної, початкової шкільної освіти). А для підготовки вчителів за предметними спеціальностями варто скористатися досвідом багатьох європейських країн (у яких освіта в університетах на рівні бакалавра - наукова, за поєднанням компліментарних наук), а професійна педагогічна освіта - виключно в магістратурі. Тобто 3 роки наукового бакалаврату + 2 педагогічної магістратури.  А хто не хоче бути учителем - може продовжити навчання в науковій чи науково-практичній магістратурі. Як і за бажанням через певний час вступити в педагогічну магістратуру (за умов  роботи в освіті - заочно-дистанційну).

На факультетах, які готують магістрів педагогічної освіти за поєднанням, потрібно було б здійснювати й післядипломну освіту. Бо нинішні "академії" післядипломної освіти - то рудимент. Гроші з державного й місцевих бюджетів на післядипломну освіту краще б не роззосережувати, а концентрувати..

Корпус №1 ПНПУ імені В.Г. Короленка

Про автора

Леонід Булава

Леонід Булава

Краєзнавець, географ

79
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему