Про назви вулиць і мікрорайонів Полтави: тепер слово за облдержадміністрацією.

За даними Національної агенції інформаційних систем (НАІС), станом на 01.07.2022 р. у місті Полтаві було 1037 назв об'єктів вулично-дорожної мережі (геонімів). Із них 695 - це загальні назви й 342 - іменні назви.
Перевірка реальності об'єктів цієї мережі показала, що 16 вулиць і провулків давно не існують (домоволодіння в їхніх межах були ліквідовані при новому будівництві багато десятиліть тому або увійшли до складу інших геонімів). Але їх міська рада не виключила із реєстру. Ще біля десятка геонімів включають 1-2 домоволодіння.
-----
Від осені 2022 по червень 2024 року в Полтаві перейменовано 174 геоніми (≈60% із запланованих 289; із п'яти передбачених черг перейменування завершено три. У лютому 2024 року процес фактично зупинено за розпорядженням К.Л.Ямщикової, а робоча група з перейменуваня розігнана нею через наполягання на повному виконанні зазначених вище Законів).
Групи нових назв:

53 – від топонімів (переважно, місцевих полтавських: назв кутків, історичних районів, ярів, струмків, річок тощо). Ця група включає і повернення  історичних назв, і використання в назвах вулиць історичних топонімів;

28 – на честь українських політичних, громадських, військових діячів;

22 – на честь українських вчених, освітян;

22 – на честь українських митців;

18 – на честь подій і дат в історії України;

17 – виправлення граматичних та інших помилок, русизмів;

14 – на честь полеглих захисників України.
-----
Із 174 перейменувань здійснені за пропозицією:

36 – громадськості Полтави (20,7%);

138 – членів робочої групи з перейменування (79,3%).
У т.ч.

100 (57,5%) – Леоніда Булави, краєзнавця - дослідника Полтави;

35 (20,2%) – Олега Пустовгара, представника Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області.

ПРО ДЕКОЛОНІЗАЦІЮ Й ДЕКОМУНІЗАЦІЮ НАЗВ МІКРОРАЙОНІВ
Мікрорайони, історичні кутки Полтави  безумовно належать до об’єктів топонімії. Їхні назви застосовують не тільки громадяни в міжособиснісному спілкуванні, але й органи місцевого самоврядування – для означення локалізації об’єктів і подій. Наприклад, у зв’язку з аварією каналізаційного колектору в.о. міського голови й чиновники вживають топонім Яр, в інших випадках – Левада, Алмазний, Половки, Павленки тощо. 

Ці об’єкти нанесені на топографічні карти і плани (як паперові, так і електронні). 

у Полтаві є  три мікрорайони, назви яких  надані колись місцевою владою, та по суті є проявом пропаганди  комуністичної ідеології:
Вороніна, Червоний Шлях, Половки.

Тому аргумент діючої в Полтаві влади про те, що це – не офіційні  назви свідчить про те, що до цих пір нічого не зроблено для узаконення системи топонімів у межах міської території.

За Законом України "ПРО ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ", ця роботи здійснюється за ініціативи органів місцевої влади, які за існуючою методикою організують роботи із картографічного забезпечення фіксації топонімів та передають матеріали, прийняті на сесії міськради для внесення в державний реєстр географічних назв. 

Ситуація складається так, що влада Полтави не встигне в установлені Законом терміни підготувати документацію для узаконення назв і меж мікрорайонів та кутків міста. Тому ініціативу, задля виконання вимог декумунізаційного й деімперіалістичного Законів мала б взяти на себе Полтавська обласна державна адміністрація, й за підписом її голови видати розпорядження про декомунізацію назв  цих трьох мікрорайонів.

ВОРОНІНА. Ще в 2016 році вулиця Вороніна, названа на честь   Петра Федоровича Вороніна (1880 — 1919) — першого секретаря комітету бідноти і голови ревкому в Кривохатках, могила якого розташована в селищі, - була перейменована. Тоді ж були змінені назви і двох із трьох районів у місті Полтава. Незрозуміло, чому одночасно не була декомунізована і назва селища? Між іншим, ОСН і більшість населення  селища погоджуються на зміну назви. Документи про перейменування мусять бути в протоколах засідання міськради за 1960-й рік. Знає про цю необхідність і керівництво міста. Але проявило бездіяльність як у 2016, так і в 2023-2024 роках щодо виконання вимог законодавства: міськраді можна було скасувати рішення 1960 року.

Щодо декомунізованої назви, то точки зору мешканців селища розділилися. Частина бажає повернення його історичної (від 17 століття) – назви «Кривохатки», інші пропонують квітково-ландшафтно-нейтральні назви (Приворсклянський, Замонастирський, Затишний тощо).

ПОЛОВКИ. Це – приклад топонімічного анекдоту. В робітничому селищі Нєкрасово, яке виникло біля залізниці на початку ХХ століття, в кінці 1920-х років вулиця Коновалівська (за назвою балки) була перейменована на вул. імені І.ПолОвки. Тоді це село Юрово-Нєкрасово належало до Супрунівської сільради. В архівах справи по цій сільраді не збереглися. Але  на той час інших варіантів назв, як борців за радянську владу не було. В селищі на той час існували й інші подібні назви. Коли на початку 1970-х років йшло будівництво  мікрорайону, який нині носить назву, то дорога від заводу залізобетонних виробів йшла через цю вулицю. Її продовжили в бік нового мікрорайону й далі. Комусь із керівництва назва сподобалася, і новий мікрорайон назвали «Половками» (змінивши наголос і закінчення  прізвища). Навряд чи люди, які приймали тоді рішення, знали походження назви вулиці в Некрасово. Але з десятиліттями народна етимологія і міфотворення свою справу зробили.

  До речі, в 2023 році назву вул. Половки перейменували на вул. Чумацький Шлях.

Актив мікрорайону провів опитування його мешканців і пропонує надати йому нову назву – «Пушкарівський». Бо південна частина мікрорайону утворилася внаслідок знесення садиб колишнього села з такою назвою. 
Аналіз картографічних матеріалів дозволяє безапеляційно стверджувати, що села чи хутора з назвою «Половки» тут ніколи не було. Більша частина земель належали мешканцям села Пушкарівка, східна частина – села Рябухи, північна – села Супрунівки, південна – селу Шилівка, західна – селу Яр (воно ж Мала Пушкарівка), та державному лісовому масивові «Ігнатьєвське». 
Ще один варіант – «Говтвянчик», за назвою яру й річечки західніше району.

ЧЕРВОНИЙ ШЛЯХ. За інформацією архітектора Л.С. Вайнгорта, селище залізничників «Червоний шлях» було збудоване в 1925–1929 роках. Про це ж свідчать і публікації в газетах того часу, та матеріали перепису населення 1926 року.

Виходячи з практики надання назв об’єктам у той час, логічно її пов’язати із заняттям його мешканців (шляховиків-залізничників, для яких був  збудований 31 будинок). Слово «червоний» вживалося для того, щоб підкреслити перемогу червоної армії, й одночасно – комуністичне майбутнє (шляхом кривавої боротьби).  Це словосполу­чення в 1920-ті роки було поширене в назвах житлових кварталів, сіл і се­лищ, кол­госпів і радгоспів тощо. Тому, відповідно до за­конодавства України, з 2016 р. стоїть питання про його перейменування. Інші версії походження назви «Че­рвоний Шлях» не мають підґрунтя (і є свідомою чи несвідомою маніпуля­цією). В полтавській топоніміці «шлях» – це дорога, яка веде за межі міста. Та й у прямому сенсі слово не застосовувалося для назв поселень. Стосовно плато Монастирської гори слово «шлях» у цьому розумінні є абсу­рдним.

Перша назва селища – «Монастирська гора» - цілком точно відповідає його локалізації.

--------------------------------------------------------------------------------------

На жаль, нинішня міська влада навіть від постановки  цього питання самоусунулася. Їхні попередники теж нічого не зробили, щоб унормувати назви історичних районів, мікрорайонів і кутків Полтави, та чинити відповідно до Закону України «Про географічні назви» (в редакції 2023 р.). Отже, дуже сподіваємося на політичну волю керівництва Полтавської обласної військової адміністрації у виконанні вимог Законів про декомунізацію й деколонізацію топонімії Полтави – як в частині назв вулиць, так і трьох мікрорайонів.
Щодо назв мікрорайонів, то не вірте поширюваній інформації (путінській ІПСО?) про необхідність зміни документів про власність у цьому випадкові. Ніяких фінансових наслідків для громадян і підприємств вірогідне перейменування мікрорайонів не матиме.