Родина лікаря Миколи Скліфосовського

Відомо про дев’ятеро  дітей Миколи Скліфосовського: трьох від першого шлюбу (дружина — Єлизавета  Густавівна, уроджена Морген), і шестеро — від другого (друга дружина —  Софія Олександрівна Скліфосовська, уроджена фон Шільдер-Шульднер). Про долю цих дітей у друкованих джерелах та Інтернет поширюється чимало, м'яко кажучи, неточностей.

  Перша дружина Єлизавета (1846–1870) – його велике кохання. Вона була донькою колеги по роботі в міській лікарні Одеси – штатного ординатора Густава  Людвіговича Моргена та його дружини Генрієтти, лютеранської віри.  Шлюб укладений біля 1864 р. Дружина була поруч під час європейського стажування (у 1866 р. в Берліні народила сина Миколу). А її життєвий шлях закінчився в Києві, де спочатку чоловік, а потім і вона захворіли на тиф. Чоловік, за яким вона до­глядала під час хвороби, ви­дужав, а 24-річна Єлизавета померла.

Діти М.В. Скліфосовського від  шлюбу з Єлизаветою Скліфосовською: 

1.  Ольга Миколаївна Скіфосовська-Яковлєва (1865-1960), — найстарша донька, — мала чи не найтепліші стосунки з батьком (про що свідчить їхня переписка). У 1886 році стала дружиною улюбленого учня і продовжувача справи батька – лікаря Михайла Павловича Яковлєва (1855-1930). Була та­лановитою піаністкою – ученицею Рубінштейна; її високо цінував Рахмані­нов. Мала чудову освіту й ерудованість. У 1910 р. засну­вала в Голі­цино біля Мо­скви приватну чоловічу гімназію з німецькою та анг­лійсь­кою мовами на­вчання, та керувала нею до 1918 року; мала там же квартиру. Учнями гімназії з пан­сіоном і посиле­ною фізичною підготовкою були діти еліти московського су­спільс­тва. В ра­дянські часи заробляла приватними уроками англійської мови. Після смерті чоловіка жила в Москві, в кім­наті кому­нальної квартири в провулку на Арбаті. Як і батько, дуже лю­била квіти, розводила їх на підвіконні. Похована на кладовищі Донського мона­стиря, поруч із чоловіком. Біля їхніх могил упокоївся і прах трьох доньок.

  В Ольги і Михайла Яковлєвих було п’ятеро дітей: 4 доньки (Єлизавета, Анна, Наталія і Тетяна) і син Костянтин, який рано помер.

Із них потомків мала тільки одна - Наталія Михайлівна Біркетт (Яковлєва), 1894-1978, народилася в Там­бові, де тоді працював батько. Влітку 1902 р. була з матір’ю в Яківцях. По­мерла в м.Глазго (Шотландія); її прах у 1979 р. поховано біля могили матері. Ще до революції вона вийшла заміж за Джорджа Артура Біркетта (1890-1954), який займався слов’янськими літературними та історичними студіями в Москві. У м. Глазго (Шотландія) він завідував кафедрою російської мови та літератури в місцевому університеті (1943-1954). Наталія теж викладала на цій кафедрі. Ще в Москві народилася їхня донька Купава-Єлизавета Біркетт (1915-2011). У 1922 р. більшовики вигнали Наталію з донькою із СРСР, і вона добралася до чоловіка у  Великій Британії, в Шеф­філд, де народилися ще правнуки  Миколи й Софії Скліфосовсь­ких: Майкл Біркетт (1923-2007), та Леон Біркетт (1925-2009). Останній був досить відомим вченим у галузі біології морів, у 1959 р. приїжджав до Мос­кви. Купава Біркетт (1915-2011) була редакторкою культурологічного журналу «Славо­ніка», як і батьки, викладала в університеті міста Глазго. Потомки Біркнеттів живуть зараз у Шотландії.

Анна Михайлівна Яковлєва-Скліфосовська та Єлизавета Михайлівна Яковлєва жили з матір’ю, не були заміжні, померли в тій же квартирі у віці, відповідно, 80-ти й 89-ти років. У гімназії, якою керувала їхня мама в Голі­цино, Анна, Єлизавета й Тетяна викладали німецьку мову. Похо­ронені поруч із могилами батька й матері на кладовищі Донського монас­тиря в Москві.

У 1971 році Є.М. Яковлєва передала в Державний архів Полтавської області частину документів, пов’язаних із життям і діяльністю діда – М.В.Скліфосовського і його родини. У 1975 році наукова співробітниця архіву В.Н. Жук отримала від племінниці померлої Є.М. Яковлєвої ще деякі документи й фото щодо родини, які нині становлять окремий фонд 1058.

 2.  Микола Миколайович Скліфосовський (30.06.1866 - 29.12.1909) –  друга дитина й перший син Миколи Васильовича та Єлизавети Густавівни Скліфосовської (уродженої Морген). Народився у Берліні, під час зарубіжного стажування доктора Скліфосовського (його хрещеною була сес­тра матері – Фанні Морген, 1851 р.н.). За­кінчив навчання в 2-му Московському Ка­детському корпусі й 3-му Олександрівсь­кому військовому училищі в 1887 р. (за 1-м розрядом), та направлений юнкером в гре­надерський Кексгольмський лейб-гвардії Імператора Австрійського полк – один із найбільш привілейованих в російській ім­ператорській гвардії. Далі: гвардії підпору­чик (1888), поручик (1892), штабс-капітан (1900), підполковник (1901). У листах до сестри з ностальгією згадує «Отраду» (Яківці) й Ворсклу. Поширю­ється інфор­мація, що він загинув на російсько-японсь­кій війні 1904/1905 рр. Але це не так.

    Дійсно М.М. Скліфосовський був учасником цієї війни в складі Маньчжур­ської армії: спочатку – підполковник 7-го Східносибірського стрілецького полку. 11.02.1905 р. йому присвоєне звання полковника, і з 24.04.1905 р. він служив у складі 21-го Східносибірського стрілецького полку. На фото 1908 року, зробленому в місті Пярну на його галунній портупеї — Золота зброя «За хоробрість» (Указ від 09-02-1907), отримана за цю кампанію. Станом на 1907 рік – командир 4-го батальйону 95-го піхотного Красноярського полку, який на той час базувався в Естонії. В історії 127-го піхотного Путивльського полку знаходимо: 20.04.1908 — 29.12.1909: командир полку, полковник (зі старшинством) Скліфасовский Микола Ми­колайович.  29.12.1909 року виключений зі списків, як померлий. Інформація про його власну родину відсутня.

3. Костянтин Миколайович Скліфосовський (1869-1891), «кандидат на судову посаду» (правник за осві­тою), 22-х років, помер 19.11.1891 р. від катарального запалення легень у Ялті, де й похороне­ний наступного дня. 

Про обставини другого шлюбу Миколи Скліфосовського із #Софією Олександрівною Шільдер фон Шульднер (варіант: фон Шільдер-Шульднер, Schildner-Schuldner)   існує більше легенд, ніж достовірних відомостей.

Німецька за походженням і лютеранська за ві­росповіданням родина Шільдер фон Шульднер відома в Російській імперії з початку ХІХ сто­ліття. Нам не вдалося достовірно встановити – хто був її батько, коли й де вона народилася. Єдина достовірна інформація: в неї була сестра Іда, яка в 1870-х проживала в Москві. Із пере­писки з донькою Ольгою відчуваємо, що Микола Скліфосовський з великою повагою й турботою відносився до дружини, постійно писав про стан її здоров’я. В цій переписці ми не зустріли й натяку ні на рідних Софії Олександрі­вни, ні на обставини шлюбу. Єдина версія від біографів видатного лікаря: пі­сля смерті першої дружини Софія була гувернанткою його трьох малолітніх дітей ще в Києві. Ми згадали цю версію, хоч її документальних свідчень знайти не вдалося. Тож не факт. Шлюб укладений біля 1873 року, мабуть у Москві.  Софія Олек­сандрівна була людиною освіченою, любила музику (як і Микола Васильо­вич), та за не перевіреною інформацією, навіть була дипломанткою музичного конкурсу. Як і перша дружина, супроводжувала хірурга на Балканські війни 1876-1878 років. Узимку жила з родиною в Москві, потім – у Петербурзі, влі­тку – в Яківцях. Управляла економією "Яківці" (після першого інсульту, орієнтовно, в 1900 році, лікар переписав маєток на дружину). А та, в свою чергу, в 1908 році подарувала 122 га із цих земель наймолодшій доньці Тамарі (тепер це західна частина Полтавського дендропарку і села Ближні Яківці - аж до Шведської Могили). Софія Олександрівна досить жорстко управляла економію, часом використовуючи працю в'язнів пол­тавської тюрми (за що селяни – працівники економії влаштували бунт).

Станом на 1918 рік у її власності залишалося 550 га землі й 46 цегляних господарських споруд. Вона намагалася все це продати у власність Полтави за 120 000 рублів (і таке рішення, в принципі, було прийняте на засідання Полтавської міської думи 25 травня 1918 року). Але реалізувати рішення не вдалося у зв’язку зі швидкими змінами політичної ситуації в місті й державі.

На той час вдова лікаря Скліфосовського вже була серйозно хворою, й по­требувала догляду (найбільш достовірна версія – хворіла на цукровий діабет і його наслідком став некроз пальців ніг). Очевидно, з цим пов’язаний приїзд на постійне проживання до Полтави влітку 1917 року родини її наймолодшої доньки Тамари Терської, яка доглядатиме за матір’ю. Звісно, питання емігра­ції родиною розглядалося, але Софія Олександрівна вже була лежачою хво­рою, й тому вирішено, що чоловік Олександр Терський емігрує з доньками.

 Мати й донька вбиті анархістсько-бандитським загоном Бибика 4 жовтня 1919 р. у своєму будинку помістя "Яківці". 8 жовтня 1919 року харківська га­зета «Голос Півдня» надрукувала некролог про поховання 7 жовтня на тери­торії свого маєтку вдови професора Скліфосовського та його дочки (відомо­сті про конкретне місце поховання не збереглися). А 19 жовтня газета «Пол­тавский день» повідомила про панахиду за вбитими С.О. Скліфосовською та Т.М.Терською в Архієрейському домі об 11 годині 20 жовтня. Нагадаємо, що Полтава від кінця липня до початку грудня 1919 р. була окупована "російсь­кою доброльчою армією", але на території краю більшовицькі та анархістські партизани й загони селян-повс­танців із довколишніх сіл діяли дуже активно, декілька разів нападаючи на місто, грабуючи й убиваючи його мешканців.

Припустимо, що Софія Олександрівна Скліфосовська мала такий же вік, як і перша дружина. Тоді на час смерті їй було ≈70…75 років.

 Діти М.В. Скліфосовського від   шлюбу  із Софією Скліфосовською: 

4. Володимир (18.08/01.09.1874, Москва – 25.01/06.02.1890, Яківці). Навколо імені цього сина є чимало спекуляцій і міфів, які тут ми не будемо поширювати. Цей первісток Софії Олександрівни був, безумовно, непересіч­ною людиною. Про це згадують всі, хто з ним спілкувався. Зокрема, композитор П.І. Чайковський із захопленням згадує про спі­льну подорож на кораблі з лікарем і його сином незадовго до смерті останнього. Він писав, що по юнакові було видно: жити йому залишилося не довго… На втішання батьків, у 1893 р. композитор, –  близький знайомий сім’ї через родину матері, –  напи­сав  «Елегію», перші такти якої  карбо­вані на  могильній плиті  Володимира Скліфосовського,  встановленій у Яківцях. 

Із листування М. В. Скліфосовського дізнаємося, що ще в 1889 році у Володі  виявили туберкульоз нирок із гострою сечокам’яною хворобою… 

5. Вадим  - помер у віці 6 місяців, похований на кладовищі в селі Яківці. 

6. Марія (1876-?), про неї достовірної інформації мало. Хрещена в Москві, Володимирській церкві в Придворних слободах 05.10.1876, і хрещеною записана сестра матері Іда Олександрівна Шільдер фон Шульднер. В  публікаціях стверджують, що народилася  інвалідом. 

7. Борис (02.05.1879 -?1887) дожив до раннього шкільного віку. У 1887 році, в пам’ять про нього, батько  фінансував спорудження й обладнання в Яківцях змішаної початкової школи (і для хлопчиків, і для дівчаток), та був її офіційним попечителем. 

8. Олександр (1882-1905) – у 1904 році закінчив Імператорське училище правознавства в Санкт-Петербурзі й отримав право на ранг чиновника Х класу. Працював помічником правителя справ канцелярії Полтавського губернатора. Покінчив життя самогубством мало не відразу після смерті батька (за неперевіреними даними, був пов'язаний із революціонерами-террористами).

 9. Тамара (1888 – 1919)  – наймолодша дитина подружжя. 7 травня 1906 року в Соборно-Богородицькій церкві села Яківці Тамара Миколаївна Скліфосовська вінчалася з Олександром Вікторовичем Терським (тезком її по­кійного брата і його товаришем по навчанню в училищі правознавства). Мама нареченої – Софія Олександрівна, - подарувала молодій сім'ї дачу на Дальніх Павленках (тепер - селище Тарновщина) під Полтавою, куди вони зрідка приїжджали влітку. У 1909 році, за участю Тамари Терської, до 200-ліття Полтавської битви були прокладені алеї в Шведському лісі, зроблені нові насадження (відомі як "Тамарина роща"). Землі й дача Тамари Терської (уродженої Скліфосовської) - це в наш час територія Полтавського дендропарку (парку-пам'ятки садово-парково мистецтва на Полі Полтавської битви).
Сім'я більшу частину року жила у Санкт-Петербурзі. 26.05.1907 року у них народився син Дмитро (рано помер), пізніше – доньки Ольга й Надія. До 1917 року колезький радник О.В. Терський вже зробив гідну кар'єру, як службовець Державної канцелярії – член Ради міністра внутрішніх справ Росії. У серпні 1917 р. призначений заступником голови Полтавського окружного суду.

      У першій половині осені 1919 року О.В.Терський, відчуваючи небезпеку, разом із дітьми залишив Полтаву. Т.М. Терська їхати відмовилася і залишилася в родинному маєткові на Дальніх Яківцях доглядати хвору матір… Чим це закінчилося – читайте біографію матері…
Олександр Терський прожив понад 80 років, і помер у Бєлграді (Сербія) в 1962 році. У 1920-1940-х роках він був там власником кафе свого імені. Доля врятованих ним доньок (внучок М.В.Скліфосовського) нам достеменно не відома.

Таким чином, із 9-ти дітей М.В. Скліфосовського до глибокої старості до­жила тільки одна – донька Ольга. Двоє (Микола і Тамара) померли в зрілому віці (35-45 років). Троє (Костянтин, Володимир, Олександр) – в молодому віці (16-23 роки). А ще про трьох (Марія, Вадим, Борис) відомо, що вони по­мерли в дитячому віці. Всього відомо про 3-х дітей жіночої статі, й 6-ти – чоловічої. Жоден із синів дітей не мав. Тому немає прямих на­щадків, які б носили прізвище славетного пращура. Та й серед потомків до­ньок, здається, лікарів немає…

#Склифосовский   @Склифосовский