Іван Стешенко - видатний полтавець

Де було вбито Івана Стешенка?
Як у 1918 році намагалися увіковічнити його пам'ять?
- У ніч з 29 на 30 липня 1918 року Іван Стешенко разом із сином Ярославом прибули на вокзал Полтава-Київська. Пізньої ночі не вдалося знайти візника, тому вони вирушили пішки до вулиці Новопроложеної (тепер – Шолом-Алейхема №28), де жили мати й сестра І.Стешенка. Від Київського вокзалу батько й син рушили через Павленківську площу, й повернули з неї до Куракінської вулиці (нині – Соборності) через Леоновський провулок (народна назва – Свинячий, який проходив, орієнтовно, між сучасними будинками №№ 74 і 76 по вул. Соборності). Але майже вже на розі Куракінської їм напереріз вийшли два чоловіки і пострілами в голову поранили І.Стешенка, який помер того ж дня в лікарні, не приходячи до тями. Цей злочин був учинений не з метою пограбування, а цілеспрямовано – саме проти Стешенка, як видатного діяча української справи. У 1923 році академік Сергій Єфремов записав у щоденнику: «Дізнався од Костя Івановича [Товкача] страшні подробиці про вбивство Стешенка. Засудила його на смерть большевицька організація Зіньківського повіту; засуд виконав один з членів тієї організації. Звуть його – Башловка. Чому саме засуд упав на Стешенка – не зрозуміти». Може й так. Адвокат Кость Товкач жив неподалік від місця злочину, був ще незадовго до цього членом Генерального суду України, але перед подією був відправлений у відставку гетьманом Скоропадським, призначений ним послом України в Болгарії, але за станом здоров'я повернувся додому. Про це ж К.Товкач пише на допиті в справі СВУ (1929 р.).

- Навпроти місця, де стався замах на життя Івана Стешенка, на вул. Куракінській, по Каштановій алеї, було зроблено невеликий курган, і на ньому встановлено дубовий хрест. За спогадами старожилів, курган і хрест простояли до середини 1920-х років і були знесені більшовицькою владою.

- У період, коли в Полтаві після повалення влади гетьмана встановилася влада Директорії на чолі із С.Петлюрою, а К.Товкач вдруге повернувся на посаду голови міської Думи, було прийняте рішення про перейменування вул. Куракінської на вул. Стешенка. Але влада Директорії в Полтаві протрималася менше двох місяців, у середині січня 1919 року в місто увійшли більшовики, й рішення не було реалізоване.

- Село Дальні Павленки на той час були окремим населеним пунктом. У їхній частині, яка зараз носить назву 109-й мікрорайон (а в той час - Хутір Божка, з 1920-х - Божківське селище) місцева влада в 1918 році таки прийняла рішення про назву однієї з вулиць - імені Стешенка (більшовики схаменулися тільки в 1946 році й перейменували її на вул. Квітучу). А на місці Училища / Інституту зв'язку був провулок Стешенка, який ліквідували ще пізніше.

- У вересні 1918 року 2-га українська гімназія отримала назву: Українська гімназія імені Івана Стещенка. На жаль, цей двоповерховий будинок не зберігся. Він розташовувався за адресою: вул. Бокова №17, і в ньому з 1920-го року заклад продовжував діяти як школа №5 (так більшовики перейменували гімназію). У 1940-му році колишня будівля стешенківської гімназії була знесена при розширенні заводу, який у наш час називається Турбомеханічним. Вона розташовувалася за нинішніми ТРЦ "Київ" і ПК ПТРЗ; на її місці зараз - 5-поверхівка з амбулаторією.

- У роки незалежності України ім’я Івана Стешенка отримав провулок мікрорайону "Алмазний" (між вулицями Алмазна і 23-го Вересня).

Меморіальну дошку з барельєфом Івана Стешенка, зусиллями Григорія Титаренка, у 2008 році встановлено на приміщенні старої школи в селі Великі Будища (де він читав лекції в 1917-1918 роках, під час відпусток). У 1916 році І.Стешенко в селі Чернечий Яр придбав невеликий хутір (садибу), куди приїжджав із Києва працювати й відпочивати.

- На нашу думку, школа №5 мала б носити ім'я або Івана Стешенка, або засновника і директора гімназії (до 1927 р. - директора школи №5) - Павла Голобородька, а один із провулків має носити ім'я останнього.
 

Детальніше про Івана Стешенка можна прочитати тут:
 https://poltava.to/project/7824/