З історії житлового будівництва в Полтаві
Назва селища "Червоний Шлях" - прокламація комуністичного майбутнього в СРСР (шляхом кривавої боротьби). Це словосполучення в 1920-ті роки було поширеним. Тому, відповідно до законодавства України, з 2016 р. стоїть питання про його перейменування. У полтавській топоніміці «шлях» – це дорога, яка веде за межі міста. Та й у прямому сенсі слово не застосовувалося для назв поселень. Стосовно плато Монастирської гори слово «шлях» у цьому розумінні є абсурдним.
Дефіцит житла в 1920-х – то величезна проблема в Полтаві** (й не тільки). Після бурхливих подій 1917-1920-го років відбулася велика міграція людей із сіл Полтавщини і з Росії у Полтаву, де вижити було легше.
** Причини житлової кризи та заходи проти неї // Робітник Полтавщини. 1929. № 4. С. 4.
Житлова проблема – одна з загроз стабільності радянської влади. Вона, та інші проблеми зумовили перехід радянського уряду до Нової економічної політики (НЕПу), яка передбачала поєднання централізованих методів управління з обмеженою приватною ініціативою, у т.ч. в житловій сфері.
Одним із напрямів вирішення цієї проблеми стали робітничі житлово-будівельні кооперативні товариства (далі – РЖБК). Їхня мета – задоволення житлових потреб своїх членів шляхом зведення нових житлових будівель, відновлення зруйнованих і добудови незавершеного житла. РЖБК у 1920-і рр. набули значного поширення в Україні. Їхнім прикладом і був РЖБК «Червоний Шлях» (один із 392 РЖБК, які в 1927 р. були в Україні).
Відповідно до ст. 13 постанови «Про житлову кооперацію» (прийнятої 19.08.1924 р. ЦВК і РНК СРСР), РЖБК створювались виключно на базі державних підприємств та установ. Нам не вдалося точно вияснити, для робітників якого саме підрозділу залізниці в Полтаві зводили «Червоний Шлях» (але це точне не ПТРЗ).
Мінімальний розмір пайового внеску до РЖБК становив від 10 до 25 % від кошторисної вартості житла. Іншу частину можна було отримати в банку у формі довгострокового кредиту. Першочергове право на отримання довгострокового кредиту отримали члени РЖБК важкої промисловості та транспорту (останнє – у випадкові з «Червоним Шляхом»). Ці кредити надавалися терміном на 5 років з нарахуванням не більше 4% річних. Названій категорії кооперативів кредит надавалася у розмірі 90% вартості будівництва (власник майбутнього житла відразу мав оплатити тільки 10% від його кошторисної вартості). Причому, житло, зведене РЖБК, було дешевшим і якіснішим, ніж у державних і приватних організацій. Сам факт такої діяльності держави з покращення житлових умов робітників заслуговує на схвалення (на відміну від назви селища). І якби не абсурдна впертість керманичів селища і їхніх фанатів / фанаток, можна було б обдумати його нову прийнятну назву, яка не суперечить вимогам Законів України.
