До походження назви "ВОРСКЛА" (річка)
Перша згадка про Ворсклу в літописах часів Київської Русі – від 1105 року. У більш давніх джерелах достовірні згадки про назву річки нам невідомі. В історичних джерелах трапляються також назви річки: Ворскло, Воръсколъ, Въросколъ, Върьскола, Воросколъ, Ворскол, Worsklo, Vorskola.
Серед фахівців у галузі топоніміки (науки про походження географічних назв) переважає точка зору про те, що сучасний гідронім Ворскла утворився від первинного Ворскол. Першу частину назви пов’язують із аланським (осетинським) «vors-, urs-»: білий, світлий, чистий; а другу – від тюркського «гол», «кьол», «кол, кула»: вода, річка.
Тобто Ворскла = «Біла вода», «Біла річка».
Існують основні дві версії пояснення слова «біла / білий»:
1) Від кольору берегів: білих від крейдових відслонень у верхів’ях річки й білого піску на берегах у її пониззях.
2) І.Г. Добродомов назву пояснює у версії: «Річка білих людей» (алани зі світлим кольором шкіри й волосся для сусідів тюрків були «білими людьми»). Тюрки, які жили по сусідству, це плем'я так і називали: "АОРСИ", "ВОРСИ" – білі люди.
Відомий також етнонім «алапорси» (білі алани), та в формі «орсійа», який мала одна із груп кипчаків аж до XIV століття.
Крім викладеної вище основної версії, є й інші, які поділяємо на дві групи: «народну етимологію» (чую назву, і хочу знайти пояснення – або за аналогією звучання, або геть фантазійну). Щоб не плодити зайвих міфів, не поширювати їх, ми про них навіть згадувати не будемо.
А ось версії, які в різний час оприлюднили науковці, все ж, вкажемо.
· Версія Макса Фасмера і Бориса Рибакова: Воръсколъ – це «прикордонне укріплення сколотів» (від слов’янського «воръ» – огорожа, дерев’яне укріплення, в переносному значенні – межа, і «скол» – сколоти / скіфи).
· Близькою є версія сербського дослідника-індоєвропеїста Александра Лома: назву річки він зводить до пра-форми Vorъskъl- / Vъrъskъl-, яке відображає скіфську племінну назву *Varu-skula- – дослівно «дніпро-скіфи», «придніпровські скіфи» (де першим компонентом є давньо-іранське *varu («широкий», в якості скіфського імені Дніпра, а другим – skula- самоназва скіфів-землеробів). Автор пояснює свою позицію тим, що ольвійські греки називали скіфів - уродженців дніпровського лівобережжя «придніпровцями»
Вважаємо недоліком обох «скіфських» версій те, що вони вказують на можливість збереження топоніму впродовж майже 1,5 тисячі років після того, як скіфи залишили землі Поворсколля (у що важко повірити, знаючи про калейдоскоп зміни етнічного складу населення за цей час). Версія Б.Рибакова про контакт скіфів і слов’ян у краї не знаходить підтвердження.
Дослідниця З.Франко виводить назву від праслов’янського «ворчати». (НУ... дуже сумнівна версія)
Прихильники фінно-угорської мовно-етнічної версії приналежності населення Поворсколля в VIII-III ст. до н.е. (В.Н.Топоров, О.М. Трубачов, В.Посухов) пропонують гіпотезу походження назви річки від мордовського «vir» (ліс) і «koldens» (текти, протікати). Тобто «лісова річка».
Наголошую: найбільш вірогідною є версія І.Г.Добродомова.