До походження назви "ВОРСКЛА" (річка)

Серед фахівців у галузі топоніміки (науки про походження географічних назв)  переважає точка зору про те, що сучасний гідронім Ворскла утворився від первинного Ворскол. Першу частину назви пов’язують із аланським (осетинським) «vors-, urs-»: білий, світлий, чистий; а другу – від тюркського «гол», «кьол», «кол, кула»: вода, річка.

Тобто Ворскла = «Біла вода», «Біла річка».

Існують основні дві версії пояснення слова «біла / білий»:

1) Від кольору берегів: білих від крейдових відслонень у верхів’ях річки й білого піску на берегах у її пониззях.

2) І.Г. Добродомов назву пояснює у версії: «Річка білих людей» (алани зі світлим кольором шкіри й волосся для сусідів тюрків були «білими людьми»). Тюрки, які жили по сусідству, це плем'я так і називали: "АОРСИ", "ВОРСИ" – білі люди.

Відомий також етнонім «алапорси» (білі алани), та в формі «орсійа», який мала одна із груп кипчаків аж до XIV століття.

Крім викладеної вище основної версії, є й інші, які поділяємо на дві групи: «народну етимологію» (чую назву, і хочу знайти пояснення – або за аналогією звучання, або геть фантазійну). Щоб не плодити зайвих міфів, не поширювати їх, ми про них навіть згадувати не будемо.

А ось версії, які в різний час оприлюднили науковці, все ж, вкажемо.

· Версія Макса Фасмера і Бориса Рибакова: Воръсколъ – це «прикордонне укріплення сколотів» (від слов’янського «воръ» – огорожа, дерев’яне укріплення, в переносному значенні – межа, і «скол» – сколоти / скіфи).

· Близькою є версія сербського дослідника-індоєвропеїста Александра Лома: назву річки він зводить до пра-форми Vorъskъl- / Vъrъskъl-, яке відображає скіфську племінну назву *Varu-skula- – дослівно «дніпро-скіфи», «придніпровські скіфи» (де першим компонентом є давньо-іранське *varu («широкий», в якості скіфського імені Дніпра, а другим – skula- самоназва скіфів-землеробів). Автор пояснює свою позицію тим, що ольвійські греки називали скіфів - уродженців дніпровського лівобережжя «придніпровцями»

Вважаємо недоліком обох «скіфських» версій те, що вони вказують на мож­ливість збереження топоніму впродовж майже 1,5 тисячі років після того, як скіфи за­лишили землі Поворсколля (у що важко повірити, знаючи про калейдоскоп зміни етнічного складу населення за цей час). Версія Б.Рибакова про контакт скіфів і слов’ян у краї не знаходить підтвердження.

Дослідниця З.Франко виводить назву від праслов’янського «ворчати». (НУ... дуже сумнівна версія)

Прихильники фінно-угорської мовно-етнічної версії приналежності населення Поворсколля в VIII-III ст. до н.е. (В.Н.Топоров, О.М. Трубачов, В.Посухов) пропонують гіпотезу походження назви річки від мордовського «vir» (ліс) і «koldens» (текти, протікати). Тобто «лісова річка».

Наголошую: найбільш вірогідною є версія І.Г.Добродомова.