Пропозиції щодо нових назв вулиць Полтави

На 3-тю чергу перейменування планувалося винести  55 вулиць і провулків Полтави, названих на честь російських і радянських діячів мистецтва, науки і освіти. З більшості перелічених персоналій рішення робочою групою прийняте одноголосно. Завдяки конструктивно-налаштованій частині групи,  вдалося не допустити перейменування вулиці Короленка. Поки що. Деякі персоналії були включені в цей перелік більшістю голосів, але не абсолютною.

Звісно, що це тільки мої власні пропозиції (кожен громадянин має право з 6 по 20 квітня 2023 р. запропонувати власний ОБГРУНТОВАНИЙ ВАРІАНТ: у тому числі на честь полеглих Захисників України; абстрактні назви, які ще не застосовані при найменуванні понад 1000 існуючих вулиць міста). Наголошую, що будуть розглядатися тільки обгрунтовані пропозиції, надіслані електронною поштою сюди: [email protected] , або через електронний же опитувальник (посилання на який буде опубліковано на сайті міської ради). Тобто це має бути не 1-2 слова, а саме обгрунтована пропозиція (від декількох речень до  1/2 сторінки тексту).

До другої колонки таблиці мною підібрані варіанти назв від прізвищ персоналій, біографії яких пов'язані з Полтавою і Полтавщиною.  Повірте, арсенал відомих усім персоналій, яких можна включити до цього переліку, закінчився. Слід враховувати, що персоналії з першої колонки стали відомими (і то, підозрюю, далеко не всім) - тільки завдяки тому, що були включені ще за часів СРСР в загальний для всієї колишньої держави "словник назв". 

Починаю ознайомлення громадськості з новими пропозиціями заздалегідь, бо сподіваюся,  встигнете прочитати довідки, розміщені в указаній више ФБ-групі: "хто всі ці люди?".

Як правило, пропозиції навпроти старої назви (в другій колонці) згруповані тематично. Наприклад, перший у переліку маленький провулок Бєлінського (колишня назва -  Баденський) відходить від вулиці Шолом-Алейхема - району, в якому у кінці  ХІХ - першій половині ХХ  століття досить компактно проживало населення єврейської етнічної групи. Тому підібрані прізвище художників, які або належать до цієї  етнічної групи (Мане-Кац, знаменитий художник - уродженець Кременчука), народилися і проживали в Полтаві (Розенбаум), або народилися на цій вулиці (Павлюченко, декілька поколінь його предків по материнській лінії жили тут).

------------
Белінського пров. (У протоколі рішення про найменування  від 1951 р. – Бєлінського пров.). 

Бєлінський Віссаріон Григорович (1811-1848) – російський революційний демократ, літературний критик і публіцист, філософ-матеріаліст. Шовініст, вважав шкідливим і неіснуючим українське питання. Автор концепції про росіян як «найвизначнішої нації серед слов’ян». Паплюжив творчість Тараса Шевченка. У баченні Бєлінського росіяни – це раса зі світовим значенням. На його думку, українці не мають права на історію, вони ніколи не були нацією, їх можна назвати лише племенем. Бєлінський вважав необхідністю асиміляцію покорених народів. Тому провулок  потрібно перейменувати.

Варіанти пропозицій:

Володимира Павлюченка пров.
Володимир Євгенович Павлюченко (1920-2008) — український живописець і графік, художник-фронтовик. Народився у Полтаві на цьому провулку (тоді  він називався Баденський).Навчався в школі №10; спеціальної освіти не мав, але відвідував художню студію при будинку народної творчості, де навчали відомі на той час у місті майстрів пензля (як учителя, він згадував С.Розенбаума). Рядовим зв’язківцем пройшов дорогами війни від Полтави до Волги і від Сталінграда до Праги. У повоєнний час багато працював як художник-оформлювач (зокрема, театральних вистав), часто публікувався у місцевій періодиці (працював як художник-ретушер). Серед найвідоміших робіт – серія картин на військову тематику («Проліски. 1945 рік»  – картина 1974 року, яка принесла художнику заслужене визнання далеко за межами Полтави і навіть України, адже розтиражована в численних репродукціях, листівках і каталогах, серед яких і виданий ЮНЕСКО; епічне полотно «Визволення Полтави» тощо), портрети героїв праці і ветеранів війни. Є на них і полтавські краєвиди, вулиці міста.

Мане-Каца пров.

Мане-Кац (1894-1962) – відомий у світі живописець і скульптор єврейського походження.  Народився у м. Кременчук у сім’ї служителя синагоги.  Ім'я при народженні: Мань (Маня, Еммануїл) Лейзерович Кац. Навчався в художній школі у Вільно, згодом в художньо-промисловій школі в Миргороді. Вищу освіту отримував в Київському художньому училищі та Національній школі витончених мистецтв у Парижі. У 1918–1919 роках викладав у Харківській академії красних мистецтв. Брав активну участь в угрупованнях авангардного мистецтва. У 1921  виїхав до Німеччини. З 1922 жив у Парижі. У 1927 р. прийняв французьке громадянство. У 1937 році отримав золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі за картину «Біля стіни Плачу». У 1940-1945 рр. – у Нью-Йорку, з 1945 р. знову в Парижі. У 1951 р. став кавалером ордена Почесного легіону. У 1956, 1958 та 1962 брав участь у виставках «Художники – свідки свого часу» у Парижі. У творчості Мане-Каца переважають портрети, жанрові сцени, пейзажі, він також експериментував у скульптурі. Значна частина його творів пов'язана з єврейською тематикою, специфічним хасидським відчуттям світу. Персональні виставки Мане-Каца проводилися у Нью-Йорку, Монреалі, Лондоні, Брюсселі, Страсбурзі, Женеві, Буенос-Айресі, Мехіко, Йоганнесбурзі, Тель-Авіві. Твори представлені у провідних музеях світу (Метрополітен у Нью-Йорку, музей у Люксембурзькому саді в Парижі тощо). У Хайфі  (Ізраїль) діє музей Мане-Каца, відкритий в 1977 році.

Соломона Розенбаума пров.

Соломон Аронович Розенбаум (1885-1941) – "художник світла і тепла"; «Справжній художник! Співак Полтавщини! Просто, без формалістичного кривляння. Поетично. Як звучить колір! Як легко написано! Але ніхто не знає, як це важко. Артист!..» – так про талановитого пейзажиста С.А.Розенбаума казав видатний український художник М.Бурачек. Народився Соломон Розенбаум у Полтаві, в родині власника невеликого галантерейного магазину; майже все життя прожив у центральній частині нашого міста. Фахову освіту С. Розенбаум отримав в Одеському художньому училищі (1901-1908), продовжив її в майстерні Івана Мясоєдова (в 1916 році отримав на виставці в Петербурзі срібну медаль на твір "Полтавська дача Мясоєдова"). У 1920-1930-х викладав малювання у багатьох закладах освіти Полтави. У вересні 1941 р. підготовлені до евакуації  його картини музей не встиг вивезти, й вони зникли. Того ж року був розстріляний німецькими окупантами. Одна з його картин виставлена в експозиції  в Полтавському художньому музеї ім. Миколи  Ярошенка, згадана вище – в приватній колекції. 

---------

Ну і насамкінець. Полтава - це єдине місто України, в якому прийняття рішень про перейменування таке складне й забюрократизоване. Бо, крім робочої групи (створеної в липні 2022 року із числа громадських активістів, - науковців і краєзнавців, з їхньої ініціативи), існує ще офіційна Комісія з перейменувань, створена розпорядженням міського голови О.Ф.Мамая (із числа керівників підрозділів міськвиконкому і районних рад, музеїв тощо). Це - зайняті своїми посадовими обов'язками люди, які НЕ займаються пошуками варіантів перейменування, а засідають 1 раз на 3 місяці, щоб ухвалити рішення, яке традиційно готував апарат міськради. Тепер вони розглядають і матеріали, підготовлені робочою групою.
Чи доцільна така ієрархія в післямамаївській Полтаві?