День закінчення збройної місії СРСР в Афганістані

Одночасно в рф і Республіці Бєлорусь відзначається "День пам'яті воїнів-інтернаціоналістів". Так називався цей День і в Україні до 2004 року, і відзначався до 2014 року заходами, організованими як центральною, так  і місцевою владою.

Як записано у Вікіпедії:
День встановлено в Україні «… На підтримку ініціативи громадських організацій та з метою вшанування громадян України, які виконували військовий обов'язок на території інших держав…» згідно з Указом Президента України Л.Д. Кучми «Про День вшанування учасників бойових дій на території інших держав» від 11 лютого 2004 р. № 180/2004. 
15 лютого - це й День закінчення збройної інтервенції СРСР в Афганістані.

Законодавчо - це День, який ще єднає три держави колишнього СРСР.

В умовах війни, розв'язаної, фактично, двома з них проти України цей День вшанування все ще є державним мало не святом для одних і викликає, принаймні, відчуття неловкості в інших.

Напередодні, 14 лютого, відбулося засідання Робочої групи з питань перейменування геонімів Полтавської територіальної громади стосовно вулиць, названих на честь мешканців Полтави, які загинули на війні в Афганістані. В ньому взяли участь і полтавці - учасники цієї війни. Діалог відбувся толерантно. Відразу ж відзначу: робоча група проголосувала за зняття питання з розгляду на цьому засіданні (його відкладення) - щоб не загострювати і так напружену ситуацію в суспільстві. 
Хоч попередньою пропозицією робочої групи було: перейменувати вулиці, оскільки загибель цих двох людей зумовлена вторгненням військ СРСР до Афганістану, агресивним втручанням у внутрішні справи іншої держави. А для  вшанування загиблих достатньо меморіальних дошок.

Звісно, цих вже не молодох людей, що прийшли на засідання, з емоційної точки зору зрозуміти можна: ця війна і післявоєнні переживання - частина сенсу їхнього життя. Вони себе, з одного боку, позиціонують як патріоти України, що допомогають тим, хто йде воювати проти російських окупантів. Але з іншого оцінюють війну "як відповідь на прохання афганського народу, інтернаціональний обов'язок". Окупаційною війну в Афганістані не вважають. І звісно головне для них - афганське братство: образили, недооцінили когось одного - на його захист постає вся організація. Так, їм це болить. І завжди болітиме їм та рідним загиблих. Афганське братство варте поваги.

Україна на законодавчому рівневі гарантувала соціальний захист учасників цієї та іншої воєн. Таке відношення до ветеранів нормальне, і воно характерне для більшості цивілізованих держав. Так і має бути.

Але робоча група керується цілим рядом Законів, в яких немає місця назвам вулиць ні на честь цієї війни, ні на честь її учасників.

Якому із пунктів цього Закону стосовно назв геонімів відповідають персонально двоє загиблих в Афганістані хлопців, на честь яких у 1980-х були названі вулиці:

ЗАКОН УКРАЇНИ Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій (2013):

Стаття 3. Підстави та умови присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій

1. Імена фізичних осіб присвоюються з метою увічнення пам’яті про осіб, які:

1) внесли вагомий вклад у боротьбу за незалежність, розбудову Української держави, підтримання міжнародного миру і безпеки, зміцнення міжнародного авторитету України;

2) здійснили героїчний вчинок, звершення в ім’я Батьківщини;

3) зробили значний особистий внесок у розвиток науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя.

Про паралелі з назвами вулиць в регіонах рф на честь бурятів чи якутів, які загинули під час збройної агресії рф проти України і Геноциду українського народу теж говорили.
І про те, що "афганці" воюють проти України в  лавах військ рф. 

Як нагадали і про те, що вулицю на честь загиблого учасника і афганської війни, і АТО Анатолія Ярешка (замість вулиці Кузнечна) робоча група розглянула і рекомендувала позачергово (пропозиція поступила вже після того, як закінчився час для громадського обговорення).

Дехто апелює до того, що частина "афганців" бере участь у війні з росією. Але ж вони беруть участь НЕ як організація, а як окремі особи. І тільки під таким кутом цю проблему варто розглядати: робоча група має намір і надалі позачергово рекомендувати до перейменування вулиці на честь воїнів-афганців, які брали участь в «Революції Гідності», АТО, війні проти російських загарбників, що вторглися в Україну.
Та чи називати вулиці  Полтави на честь осіб тільки за те, що вони брали участь і загинули в агресивній війні СРСР (спадкоємцем якого оголосила себе росія)? Вважаю, що ні.  Інакше ми будемо учасниками ідеологічної диверсії, яка оправдує колонізаторську політику СРСР і рф. Попри особисті трагедії людей, які в цю війну були залучені (проти своєї волі).

Основний наратив "афганців", які прийшли просити не перейменовувати вулиці, колись названі на честь загиблих у тій війні:
- В СРСР була дружба народів, все було класно. А росія чомусь сказилася.
- В СРСР дружбою народів називали імперіалістичну спільність. І для багатьох українців вона була своєю (для деяких такою і залишається). Бо для неї були спільними вороги, з якими тоді боролися: душмани (духи), басмачі і т.п. Відносно них, цих "ворогів", формувалася єдність народів.
- Росіяни ж на місце душманів поставили українців. І тепер руzzкіє, буряти, мордва і т.п. ненавидять нас спільно. Вони - один z-народ.
Нинішня росія - це продовження СРСР з його імперіалістичною / колоніальною політикою. Тільки в часи СРСР ми відчували себе своїми у цій спільноті, одними із....
Ця, здавалося б, проста істина дуже до багатьох не доходить. Точніше, її не хочуть бачити навіть  ті, в кого зараз на аватарках українські прапірці.