Родина Гурвичів.

ГУРВИЧ Гаврило Климентійович (Габріель Кельманович, ?-1908)

  Перший нотаріус-єврей Полтави, дуже освічена людина, прихильник мистецтв. Станом на 1870-ті роки – один із чотирьох нотаріусів Полтави, мав контору на вул. Мало-Петровській у будинку Хахловського. Відійшов від справ у 1892 році. 

Був зятем найбагатшої людини у Полтаві того часу – Менделя (Еммануїла) Мандельштама (чо­ловік його доньки Сари). 

Родина мала трьох ді­тей, із них двоє – видатні вчені: профе­сор-нафто­хімік Лев Гаврилович Гурвич (1871-1926), та професор-біолог, претендент на отри­мання Нобе­лівської премії за розробку теорії біо­поля Олек­сандр Гав­рилович Гурвич (1874-1954). 

Наступні покоління Гурвич – відомі вчені (у т.ч. світового рівня).

У 1870-х роках Г.К. Гурвич купив у поміщика А.Д.  Розлача ≈40 гектарів землі у тодішньому селі Дальні Павленки і збуду­вав там хутір, який, використовував і як дачу, і як фермерське госпо­дарство. У 1885 році продав цей хутір Полтавсь­кому земству за майже 7 тис. рублів. З того часу - це "Старий хутір" Полтавської сільськогосподар­сь­кої дослідної станції імені М.І.Вавилова.

Що відомо про продаж  хутора  Г.К. Гурвичем взимку / навесні 1885 року?

Станом на осінь 1884 року Полтавським губернським земством було виділено всього 7500 рублів на купівлю землі й хутора для Дослідного поля. До неї були визначені наступні критерії: 1) щоб хутір був зручним для проживання завідувача поля; 2) щоб його ціна відповідала виділеному фінансуванню; 3) щоб ділянка була придатною для досягнення мети Дослідного поля – постановки дослідів.

Г.К. Гурвич на той час був активним членом Полтавського товариства сільського господарства. Він брав участь у перших етапах обговорення 10 ділянок (хуторів), які пропонувалися на продаж  поблизу Полтави. Після того, як товариство не зупинило вибір на жодному, в січні 1885 р. він запропонував свій хутір, який підходив за 1 і 3 критеріями, але не за ціною (просив за землю із зовсім новими будівлями й інвентарем 11 500 рублів). Оскільки таких коштів не було, то Г.К. Гурвич запропонував із біля 40 десятин наявної в нього землі продати частину ділянки (сам хутір за 4 000 р. і  20 десятин (22 га) землі по 150 р. за кожну, всього за 7 500 р.). Після тривалих торгів і обстеження ділянки домовилися про продажу за 6 750 р. (оформлено 14/26 квітня 1885 року). Крім того, колишній власник обумовив утримання і випасання на проданій ним землі худоби, що йому належить.

Не продану в 1885 році землю Г.К.Гурвич здавав в оренду Дослідному полі по 9 рублів за десятину в рік. У 1886 р. він запропонував продати його землю, що перебувало в оренді Поля, по 150 рублів за десятину. У червні 1887 р. знову піднімалося питання про продаж ним Полю усієї землі, що залишилася в його власності (вже по 200 рублів за десятину). Тоді це питання не було вирішене. Станом на травень 1889 року  у власності Г.К.Гурвича ще залишалася земельна ділянка розміром понад 20 десятин. Вона безпосередньо прилягала до Дослідного поля, якому він пропонував взяти її в оренду (але по 30-20 рублів за десятину в рік).

Після продажу хутора  Г.К. Гурвич вже не брав участь у роботі Товариства.

За непрямими даними, ділянка, що залишалася непроданою, перейшла у власність Поля тільки після смерті Г.К.Гурвича.

У 1886 р. Г.К. Гурвич  мав будинок на вул. Олександрівській (у наш час – Соборності №22). Очевидно, на його придбання витратив і гроші за продаж хутора на Дальніх Павленках.