ФОН-ГАРНІЄР Павло Антонович. Хто це?

Подаємо інформацію за архівними джерелами (посилання на них є в повній статті). Народився П.А. Фон-Гарнієр у 1864 р. в місті Катеринославі (тепер – Дніпро) в родині колишнього підданого Прусського королівства, а на той час - акцизного чиновника Російської імперії  Антона Амандовича Фон-Гарнієра (1828-1910) - німця за національністю, римо-католика. Невдовзі після народження Павла, третього сина в родині, його мати померла. Батько одружується вдруге й переїжджає до Чернігова. Статки цієї родини були типовими для чиновника невисокого рівня (чин відповідав військовому званню капітана). Звичайно, ніякого графського титулу в батька й предків не було.  Про це писали ще в 2016 р. відомий науковець В.Ревегук та інші.
Як показали наші генеалогічні дослідження (із залученням німецьких і французьких фахівців), П.А. Фон-Гарнієр походив із дуже небагатого дворянського роду в Сілезії (тепер - територія Польщі). Ще на зламі XVII-XVIII століть його предки перебралися  в Пруссію із Франції. За тодішніми міждержавними угодами, дворянин в одній європейській країні зберігав потомственне дворянство в країні, в яку він переїжджав. Перший відомий нам французький предок цієї лінії – Жан-Батіст де Гарньє (1650-1729), один із синів якого перебрався до Пруссії. Прадід П.А. Фон-Гарнієра був записаний як Антон Андреас Йозеф Валентін фон Гарнієр (1754-1837, Langendorf). У російських документах ХІХ-ХХ ст. це прізвище чомусь часто писали як Фон-Гарнієр.
Але повернемося до Павла Фон-Гарнієра. Закінчивши гімназію в Чернігові, він вступив на медичний факультет Харківського університету. Студентські роки давалися Павлові нелегко. Навчаючись, ще мусив і працювати, проте грошей все одно не вистачало, бо в родині батька й мачухи було семеро дітей, і за пруською традицією, кожен із них, подорослішавши, мав турбуватися про себе сам.
 У 1891 році П.А. Фон-Гарнієр закінчив університет і отримав диплом лікаря, та був направлений на посаду молодшого лікаря Бахчисарайського резервного піхотного батальйону. Відповідно до довідки за 1902 рік, він ще займався лікарською практикою в Сімферополі (в чині колезького асесора, на той час вже залишивши військову службу).

На  початку 1890-х Павло Антонович одружується з Євдокією Миколаївною (уродженою Ушаковою), що походила із купецької родини. У Сімферополі в родині народжуються доньки – Нонна (1893) і Муза (1898).

На самому початку 1900-х років (біля 1903-го) Євдокія Миколаївна отримує спадок від батька – чималу суму готівкою, а також землі на Донбасі, які родина здавала в оренду для видобутку вугілля акціонерному товариству Костянтинівських залізопрокатних заводів. 

Отримавши гроші,  родина переїжджає до Полтави, де купує у "купецького сина Олександра Шоффа" (теж етнічного німця)  садибу на Павленках площею 5 га (нині – вул. Покровська №38). Історію будинку ми написали, і вона буде викладена в книзі про Павленки. 
 Вказаний будинок був давно зведений, але П.А.Гарнієр, із німецькою скрупульозністю навів на садибі порядок і красоту.  

За лікарською спеціальністю Павло Антонович у Полтаві не служив. Але поява нового дворянина з коштами не залишилася непоміченою: полтавське дворянство делегує його двічі в міську думу. Гласними міської думи від певної групи (дворян, купців, міщан) призначали далеко не бідних осіб, які могли б внести пожертви  для благодійних цілей. Чи надавав такі кошти П.А. Фон-Гарнієр - документально не доведено. Він був членом санітарної ради при міській управі, та членом Товариства любителів мисливства. Але "видатним меценатом" явно не був. Фон-Гарнієр любив життя в усіх проявах. Місцеві жителі назвали його "барин" і навіть дещо демонізували. Про його скрупульозність  ходили легенди.

Але спокійний період його життя закінчився з початком Першої світової війни. Ми не знаємо точно обставин, через які П. Фон-Гарнієр опинився у 1914 чи 1915 р. в діючій армії. Можливо відіграло роль німецьке етнічне походження, й слід було доводити російський патріотизм; можливо – робота військовим лікарем на початку кар’єри.  

Дружина П. Фон-Гарнієра в 1914 році  купує по вулиці Олександрівській будинок К.О.Невіандта (в якому зараз розташовується міський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану, вул. Соборності №8). Невдовзі здоров’я Євдокії Миколаївни погіршується і вона помирає в 1916 році. Павло Антонович в тому ж році ще раз одружився (ми не маємо інформації про другу дружину – Н.С. Фон-Гарнієр). Кімнати ж у будинку по вул. Покровській №38 здавали в найм.

У 1920 р. обидва будинки конфісковано більшовицькою владою (нині на вул. Покровська №38 розташований Полтавський обласний центр технічної творчості учнівської молоді). 
Коли з кінця липня 1919 року Полтаву зайняла біла гвардія (денікінці), П. Фон-Гарнієр вступає до її рядів. Із 1920 р. - в еміграції (до 1925 р. в рядах білогвардійської частини на  півострові Галліполі біля Стамбула). Де він був між 1925 і 1932 роками - невідомо. З 1932 по 1943 рік працював лікарем у Рильському монастирі в Болгарії. Станом на 1944 рік, перед входженням радянських військ в Болгарію, жив там же на покої. Як і коли закінчився його життєвий шлях - невідомо. Біографію П. Фон-Гарнієра подав на сайт "Історія Полтави" ще років зо три тому.

Закон України 2012 року регулює:   як і на честь кого можуть бути названі вулиці. Під вимоги цього Закону особа П.А. Фон-Гарнієра не  підпадає. Що  двічі (в 2022 і 17.01.2023 р. підтверджувала створена із фахівців робоча група з перейменувань, топонімічна комісія при міськвиконкомі, та комітет міської ради).