Доля останнього міського голови Полтави до революції 1917 року

Заньковські — український старшинський козацький, пізніше дворянський рід, занесений до книги дворян Полтавської губернії. Його батько, С.І. Заньковський, у 1850-х роках був викладачем математики Полтавського кадетського корпусу. Родовий маєток – у с.Жуки Глобинської громади. У 1878 році С.С. Заньковський закінчив Кременчуцьке реальне училище, пізніше – Костянтинівське військове училище. Служив в армії; у 1906 році вийшов у відставку в чині підполковника. У 1910 році був одноголосно обраний членом полтавської міської управи, а з лютого 1913 року – полтавським міським головою. В адресах-календарях цього часу його адреса вказується по вулиці Шевченка (мав там будинок у приватній власності). Після відставки жив на Павленках (на дачі?), в будинку, в якому за радянської влади проживали його рідні.  Під час громадянської війни воював у попередньому чині на боці білої армії; був узятий в полон червоною армією. З 1920 до 1923 року перебував на особливому обліку в Полтавському ДПУ (адреса проживання - знову Бабичівський №36, тепер – вул. Гнєдича №8). Подальша доля С.С. Заньковського нам невідома.

Станом на 1930-й рік вказаний будинок був у власності родини Заньковських (за домовою книгою – Зіньковських). Зіньковська Маруся Івановна (1860 р.н.) – очевидно, вдова С.С.Заньковського; у віці 70 років змушена була жити на поденні заробітки та допомогу невістки. Зіньківський Сергій Сергійович (1887 р.н.), очевидно, син (теж  заробляв поденними роботами та був на утриманні дружини). Заньков­ська Марія Степанівна (1884 р.н.), можливо, й була тією невісткою / дружиною. Проживала в цьому будинку ще в другій половині 1940-х років.

За тією ж адресою станом на 1920 рік жив і колишній службовець Полтавської повітової управи Соболевський Н.С., який служив і при денікінцях, пішов із ними, але потім повернувся в Полтаву. А в 1930-му році тут була прописана родина, позбавлена виборчих прав у 1923 році (як торговці).