Примадонна "Большого тєатра" жила в хаті під солом'яною стріхою у Полтаві (на Павленках).

ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКА Катерина Павлівна (26.05.1883 - †?)  — мешканка Полтави у 1920-х / 1950-х роках;  а на початку ХХ ст.  –   оперна співачка "Большого тєатра" в Москві. Їй пророчили всесвітню славу.

До заміжжя – Катя Почтарьова, росіянка, донька стат­ського радника Павла Федоровича Почтарьова, – народилася в місті Смоленськ. На рубежі 1901-1902 років, у 18 років вийшла заміж за студента-правника Георгія Лаппо-Данилевського (про нього коротко – нижче). Молода родина жила тоді в Санкт-Петербурзі; а Катерина готувалася до кар’єри співачки.

У цьому шлюбі народилися: син, Микола Геор­гійович Лаппо-Данилевський (1902-1986; який в складі Іноземного легіону боровся з німецькими нацистами, а після війни працював банківським службовцем біля Парижа, мав двох доньок, одну з яких назвали на честь бабусі; нині живе в Данії); донька Галина Георгіївна Лаппо-Данилевська (1904-1989, народилася в Києві, померла бездітною в Парижі, брала участь у французькому Русі Опору, була за це ув’язнена в німецькому  концтаборі).

Катерина Лаппо-Данилевська, очевидно, не дуже багато уваги приділяла малолітнім дітям, але  наполегливо готу­валася до кар’єри оперної співачки, декілька років займаючись вокалом у педагога І.П. Прянишнікова. І така наполегливість увінчалася успіхом. Її педагог, відомий співак Іполит Петрович Прянішніков рекомендував свою ученицю Імператорським театрам наступною запискою: «Катерина Павлівна Лаппо-Данилевська має чарівне колоратурне сопрано виняткової краси та гнучкості. Вона займалася зі мною протягом кількох років, закінчила обробку свого голосу і пройшла під моїм керівництвом всі головні партії коло­ратурного репертуару, так що цілком може з успіхом розпочати оперну кар'єру. Не мо­жна не схвалити рішення пані Лаппо-Данілевської їхати до Парижа ще вдосконалюва­тися під керівництвом Маркозі і почати сценічну кар'єру за кордоном, де її голосу відкри­вається більший простір і де, при вдачі, на неї може чекати всесвітня популярність».

У 1909-1910 рр. Катерина Павлівна виступала на сцені «Большого театру» в Москві, у тому числі в партіях Антоніди («Життя за царя» М. Глінки), Приліпи («Пікова дама» П.Чайковського), Панночки («Травнева ніч» М. М. Римського-Корсакова); Мікаела (Кармен», Ж.Бізе). Проте ця успішно розпочата сценічна кар'єра закінчи­лася через хворобу легень. 10 грудня 1910 р. її контракт із цим театром був ро­зірваний. 
Ми не маємо свідчень про її повернення до кар’єри співачки. 

Про історію її життя в наступне десятиліття можемо слідкувати за біографією  чо­ловіка. Георгій Миколайович Лаппо-Данилевський (26.04.1880, Великі Сорочинці – 15.08.1922, Тулон, Франція) був одним із провідних громадських діячів у Миргородському повіті Полтавської губернії  впродовж 1905-1919 років. Його рід пов’язаний із цим краєм – як українська козацька старшина Лапи-Данилевські, а з кінця XVIIІ століття – зросійщені  дворяни-землевласники. Від батька – відставного полковника Миколи Георгійовича (1835–1894), який жив у с.Шахворостівка, він успадкував кінний завод, три буди­нки, у т.ч. в Миргороді та дачу в с. Баранівка. Крім того, орендував винокурний завод і 530 десятин землі. У 1914 – 1917 роках Г.М.Лаппо-Данилевський – голова Миргородської повітової земської управи; призначався й фактичним керівником повіту аж до кінця 1918 року. А його дружина Катерина Павлівна в Миргороді займалася культурною й благодійною діяльністю, зокрема, була опікункою Миргородського жіночого початкового народного училища. 

Але ще до 1917 року цей шлюб розпався; діти залишилися з батьком і в 1919 році емігрували з ним до Франції. Після ранньої смерті батька їх виховували  у прийомній родині.

Українець-ліберал, нащадок козацького роду, гарний господарник позитивно сприйняв владу Тимчасового уряду і гетьмана Скоропадського, мирився сяк-так із владою "Директорії". Але таки пішов із "єдінонєдєлімой" армією Денікіна, бо зазнав утисків від більшовиків.

Росіянка - колишня дружина, примадонна "Большого тєатра" - залишилася в Україні, у Полтаві. Й доживала в українській козацькій хаті, як свідчать сусіди, задовольняючись тим, що родило на городикові і в саду...

Про подальше життя К.П. Лаппо-Данилевської нам відомо мало. У списках працівників театрів Полтави 1920-1930-х років  її прізвища не знайдено. У домовій книзі 1940-х вона записана як вдова, із категорії службовців. Із переписки з сином у 1920-х знаємо, що дуже бідувала.

До 1932 р. проживала в Полтаві на вул. Загородній №15 (нині вул. Зигіна).

Із 1932 року - за адресою: пров. Бабичівський (Желвакова) №31. Це була велика хата під соломою, в другій частині якої  станом на 1940-ві роки жила робітнича родина Корчага. А в половині, домовласницею в якій була Катерина Павлівна, були прописані дві родини бухгалтерів і Почтарьова Агафія Тимофіївна (1885 р.н.), яка тут проживала з 1925 р. Судячи з прізвища – родичка по лінії батька.

Старожили згадують, що пізніше весь будинок займала Катерина Павлівна із її сестрою Ольгою Павлівною і її чоловіком (як їм здавалося, із дворян).

За  книгою про рід, написаною одним із нащадків - профессором Костянтином Юрійовичем Лаппо-Данилевським, а також матеріалами наданими Володимиром Мухою, публікаціями миргородської краєзнавиці Людмили Розсохи, архівістом Вячеславом Сушком.