Примадонна "Большого тєатра" жила в хаті під солом'яною стріхою у Полтаві (на Павленках).
В останні три роки доводиться займатися історичними розвідками, пов'язаними із актуальною суспільною тематикою. І рідше - драматичними людськими долями. Нижче - про одну із них.
ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКА Катерина Павлівна (26.05.1883 - †?) — мешканка Полтави у 1920-х / 1950-х роках; а на початку ХХ ст. – оперна співачка "Большого тєатра" в Москві. Їй пророчили всесвітню славу.
До заміжжя – Катя Почтарьова, росіянка, донька статського радника Павла Федоровича Почтарьова, – народилася в місті Смоленськ. На рубежі 1901-1902 років, у 18 років вийшла заміж за студента-правника Георгія Лаппо-Данилевського (про нього коротко – нижче). Молода родина жила тоді в Санкт-Петербурзі; а Катерина готувалася до кар’єри співачки.
У цьому шлюбі народилися: син, Микола Георгійович Лаппо-Данилевський (1902-1986; який в складі Іноземного легіону боровся з німецькими нацистами, а після війни працював банківським службовцем біля Парижа, мав двох доньок, одну з яких назвали на честь бабусі; нині живе в Данії); донька Галина Георгіївна Лаппо-Данилевська (1904-1989, народилася в Києві, померла бездітною в Парижі, брала участь у французькому Русі Опору, була за це ув’язнена в німецькому концтаборі).
Катерина Лаппо-Данилевська, очевидно, не дуже багато уваги приділяла малолітнім дітям, але наполегливо готувалася до кар’єри оперної співачки, декілька років займаючись вокалом у педагога І.П. Прянишнікова. І така наполегливість увінчалася успіхом. Її педагог, відомий співак Іполит Петрович Прянішніков рекомендував свою ученицю Імператорським театрам наступною запискою: «Катерина Павлівна Лаппо-Данилевська має чарівне колоратурне сопрано виняткової краси та гнучкості. Вона займалася зі мною протягом кількох років, закінчила обробку свого голосу і пройшла під моїм керівництвом всі головні партії колоратурного репертуару, так що цілком може з успіхом розпочати оперну кар'єру. Не можна не схвалити рішення пані Лаппо-Данілевської їхати до Парижа ще вдосконалюватися під керівництвом Маркозі і почати сценічну кар'єру за кордоном, де її голосу відкривається більший простір і де, при вдачі, на неї може чекати всесвітня популярність».
У 1909-1910 рр. Катерина Павлівна виступала на сцені «Большого театру» в Москві, у тому числі в партіях Антоніди («Життя за царя» М. Глінки), Приліпи («Пікова дама» П.Чайковського), Панночки («Травнева ніч» М. М. Римського-Корсакова); Мікаела (Кармен», Ж.Бізе). Проте ця успішно розпочата сценічна кар'єра закінчилася через хворобу легень. 10 грудня 1910 р. її контракт із цим театром був розірваний.
Ми не маємо свідчень про її повернення до кар’єри співачки.
Про історію її життя в наступне десятиліття можемо слідкувати за біографією чоловіка. Георгій Миколайович Лаппо-Данилевський (26.04.1880, Великі Сорочинці – 15.08.1922, Тулон, Франція) був одним із провідних громадських діячів у Миргородському повіті Полтавської губернії впродовж 1905-1919 років. Його рід пов’язаний із цим краєм – як українська козацька старшина Лапи-Данилевські, а з кінця XVIIІ століття – зросійщені дворяни-землевласники. Від батька – відставного полковника Миколи Георгійовича (1835–1894), який жив у с.Шахворостівка, він успадкував кінний завод, три будинки, у т.ч. в Миргороді та дачу в с. Баранівка. Крім того, орендував винокурний завод і 530 десятин землі. У 1914 – 1917 роках Г.М.Лаппо-Данилевський – голова Миргородської повітової земської управи; призначався й фактичним керівником повіту аж до кінця 1918 року. А його дружина Катерина Павлівна в Миргороді займалася культурною й благодійною діяльністю, зокрема, була опікункою Миргородського жіночого початкового народного училища.
Але ще до 1917 року цей шлюб розпався; діти залишилися з батьком і в 1919 році емігрували з ним до Франції. Після ранньої смерті батька їх виховували у прийомній родині.
Українець-ліберал, нащадок козацького роду, гарний господарник позитивно сприйняв владу Тимчасового уряду і гетьмана Скоропадського, мирився сяк-так із владою "Директорії". Але таки пішов із "єдінонєдєлімой" армією Денікіна, бо зазнав утисків від більшовиків.
Росіянка - колишня дружина, примадонна "Большого тєатра" - залишилася в Україні, у Полтаві. Й доживала в українській козацькій хаті, як свідчать сусіди, задовольняючись тим, що родило на городикові і в саду...
Про подальше життя К.П. Лаппо-Данилевської нам відомо мало. У списках працівників театрів Полтави 1920-1930-х років її прізвища не знайдено. У домовій книзі 1940-х вона записана як вдова, із категорії службовців. Із переписки з сином у 1920-х знаємо, що дуже бідувала.
До 1932 р. проживала в Полтаві на вул. Загородній №15 (нині вул. Зигіна).
Із 1932 року - за адресою: пров. Бабичівський (Желвакова) №31. Це була велика хата під соломою, в другій частині якої станом на 1940-ві роки жила робітнича родина Корчага. А в половині, домовласницею в якій була Катерина Павлівна, були прописані дві родини бухгалтерів і Почтарьова Агафія Тимофіївна (1885 р.н.), яка тут проживала з 1925 р. Судячи з прізвища – родичка по лінії батька.
Старожили згадують, що пізніше весь будинок займала Катерина Павлівна із її сестрою Ольгою Павлівною і її чоловіком (як їм здавалося, із дворян).
За книгою про рід, написаною одним із нащадків - профессором Костянтином Юрійовичем Лаппо-Данилевським, а також матеріалами наданими Володимиром Мухою, публікаціями миргородської краєзнавиці Людмили Розсохи, архівістом Вячеславом Сушком.