Розмір тексту

Провулок Михайличенка

Є в Полтаві зо три десятки вулиць та провулків, які носять чиєсь ім'я, але ... на честь кого названі - невідомо. Не тільки пересічним громадянам, але й до недавнього часу - краєзнавцям. Бо на початку ХХ століття влада часто змінювалася, архіви гинули, а потім покоління відходили - й слідів походження назви не залишалося. І тільки ретельні пошуки іноді дозволяють виявити - хто це. 

Таким є провулок Михайличенка, розташований праворуч від вулиці Монастирської, в яру. Ця назва - ще з 1920-х років.  З одного боку  - митець (письменник, поет, художник), з іншого - активний борець за незалежність України (велике питання - від кого і за яку), а з третього - чекіст.
За підписом Народного комісара освіти УССР Гната Михайличенка у травні 1919 року був створений Полтавський університет. Щоправда, як і Михайліченко на посаді, він припинив офіційне існування в липні 1919 року, так де-факто й не розпочавши діяльність. 

Провулок Михайличенка на плані Полтави

Михайличе́нко Гна́т Васи́льович - (літературний псевдонім Ігна́тій Миха́йлич; 27 вересня 1892, Миропілля — 21 листопада 1919, Київ) — український письменник і політичний діяч, член Центральної Ради. Навчався в 1908–1912 роках у Харківському хліборобському училищі, звідки за зв'язки з есерами його перевели до Московського хліборобського училища. Живучи в Москві, продовжив навчання в університеті Шанявського. Мобілізований 1914 року до армії, втік з фронту, перебував на нелегальному становищі. 1916 року за належність до харківської організації лівих есерів військовий суд засудив його до шести років каторги (яку замінили засланням) й довічного поселення в Сибіру. Покару відбував у с. Тулуп'єму Нижньоудинського повіту Іркутської губернії.

Після Лютневої революції 1917 року повернувся в Україну. Був одним із лідерів Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). Від лютого по квітень 1919 року входив до колегії Київської ГубЧК.

Очолював з 12 травня по 3 липня 1919 року Народний комісаріат освіти УСРР (один із перших міністрів освіти України).

Співредактор (разом із Михайлєм Семенком) першого числа літературно-мистецького тижневика «Мистецтва».

У травні-липні 1919 року воював на Західному фронті. Із зайняттям Києва наприкінці серпня 1919 року військами Добровольчої армії перейшов на підпільне становище. 21 листопада 1919 року заарештований разом із Василем Чумаком денікінською контррозвідкою за участь у організації повстання проти білогвардійців на Київщині, розстріляний конвоєм під час спроби втечі. Після встановлення радянської влади в Києві в грудні в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко та Чумак. Похований 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносовського саду (нині парк Вічної Слави, поховання було зруйноване 1933 року внаслідок зсуву ґрунту).

З передмовою і за редакцією Михайличенка вийшла посмертна збірка оповідань Андрія Заливчого «З літ дитинства» (Київ, 1919).

---- Цікаво, що іменами соратників-боротьбістів Гната Михайличенка були названі вулиці Полтави: в 1919 р. - Андрія Заливчого (тепер - Пилипа Орлика), у 1920-му р. - Василя Чумака (у 2016 р. перейменовано на вул. Миколи Руденка).

----- Для довідки: Партія соціалістів-революціонерів (есерів) широко відома своєю терористичною діяльністю проти царського уряду. Менш відомо, що партія з такою назвою була не одна. Що есери ділилися за національною приналежністю, і часто не скільки співробітничали між собою, стільки ворогувати - аж до смертовбивства один одного. Були партії російських, українських і єврейських есерів. У свою чергу, кожна партія мала правий і лівий сектор (які поривали один із одним).
Українська партія соціалістів-революціонерів (боротьбистів) - або українських лівих есерів, - за часи існування Української Центральної ради в 1917-1918 роках входила до її складу, як національно-патріотична партія. Але коли владу захопили російські більшовики, (тричі, в 1918, на початку і в кінці 1919 окупувавши Україну), українські ліві есери увійшли в коаліцію з ними, - були включені до складу уряду і ЧК. Після встановлення радянської влади утретє, українські есери-боротьбисти (газета "Боротьба" була їхнім центральним друкованим органом) утворили Українську комуністичну партію (боротьбистів). На початку 1920-х змушені були влитися в Комуністичну партію України (більшовиків). Відомі також під назвою "націонал-комуністи". Але вже в другій половині 1920-х їх "вичистили" з компартії, а в 1930-х вони всі "пішли під ніж" сталінських репресій.

Між іншим, на початку і в середині 1920-х років "боротьбисти" посідали чимало керівних посад у Полтаві (навіть керували містом). Тому не дивно, що в Полтаві в цей час з'явилося декілька вулиць, названих на честь загиблих націонал-комуністів (боротьбистів) і близьких до них: Михайличенка, Заливчого, Чумака, Елана-Блакитного, Епіка, Половки тощо. Ці назви провулків і вулиць залишилися або існували до недавнього часу. Додам, що Гнат Михайличенко жодного стосунку до Полтави не мав. Ну хіба що крім соратників при владі в 1920-х.

Про автора

Леонід Булава

Леонід Булава

Краєзнавець, географ

70
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему