Покровська вулиця (із серії: Історія вулиць Полтави)
ПОКРОВСЬКА ВУЛИЦЯ розпочинається в наш час від Майдану Незалежності (колись – Сінної площі), змінює напрямок із майже північного на західний, і закінчується перпендикулярно до вулиці Шведської.
Вулицю можна поділити на дві частини: більшу, що належить до Павленок (від вул. Шведської до провулку Суконного й вулиці Астрономічної), і верхню частину східного схилу балки, який ми відносимо до історичного району Полтави «Сінна площа» (будинки №№3...13 і 2...14). Сформували вулицю ще у XVIII столітті садиби біля дороги, яка сполучала Павленківську площу й центр Полтави, та пересікала Бабичів яр (південну вершину Чамариного яру, на дні якого тече річка Тарапунька). Довжина вулиці – 1,1 км. Від основної дороги з кожної сторони відходять по три тупики/безіменні провулки, будинки на яких нумеруються по вул. Покровській.
Уже на планах початку ХІХ століття ця вулиця чітко позначена, мала конфігурацію, аналогічну сучасній (й далі спрямовувалася вже до самого центру Полтави).
*За нашою гіпотезою, це та вулиця Павленківська, про яку згадує в статті про вулиці Полтави XVIII століття дослідниця міста Оксана Коваленко.
Як бачимо, поселення біля яру ще носило розріджений (хутірський) характер. Вулиця розпочиналася, як і зараз, від розвилки з вулицею Шведською. Найбільше зосередження садиб: перед розвилкою до нинішньої вулиці Мясоєдова; у нижній частині схилу Бабичового яру і на днищі цього яру, біля річечки.
Коли в другій половині ХІХ ст. і для мешканців полтавських передмість стали укладати плани садиб, то її назву в документах писали як "Павленська".
Після того, як у 1864 році на Павленській площі спорудили церкву, то вулицю стали називати Покровською. Але не відразу. Бо ще в 1880-х у довідниках будинки по ній і біля неї об’єднували під назвою: "Павленки. Угол от Сенной площади к церкви". І тільки в довіднику за 1896 рік бачимо перелік власників садиб по вул. Покровській.
Існує документ від 1867 року про виділення коштів із доходів міста Полтави про розчистку крутосхилів балки і влаштування нового містка через Тарапуньку.
У 1925 році вулиця отримала ім'я В.І.Чапаєва (легендарного командира червоної армії). Але ця назва протрималася недовго. В 1927 році у Варшаві був убитий Петро Войков – учасник розстрілу родини імператора Миколи ІІ, діяч радянської зовнішньої торгівлі (представник цього наркомату в Польщі; вбитий там білоемігрантом). Від кінця 1920-х років вулиця носила його ім’я. У роки німецької окупації (1941-1943) їй повернули назву "Покровська". Але після деокупації в 1943 році вулиця знову носила ім'я Войкова. У 2004 році їй ще раз повернули історичну назву – «Покровська».
