Розмір тексту

ІВАН ГУССОН і ЙОГО САДИ В ПОЛТАВІ

ГУССОН Іван (Іоанн Гуссон; І.Н. Гуссон) – садівник, орендатор міського саду (нині - парк "Перемога"); власник саду на Павленках у другій половині ХІХ століття.

Про цю людину знаємо поки що мало, і є небагато шансів довідатися більше.

Відомо, що він – австрійський підданий, прибув на територію Російської імперії біля 1839 року. У 1870 році полтавська влада намагалася уточнити його особу, та подавала запит до Жандармської канцелярії в Санкт-Петербурзі. Як розуміємо, цей запит не дав відповіді на питання – ким була ця людина до приїзду в Російську імперію.

У 1849-1852 роках І.Гуссон був орендарем  міського саду (йому ще й доплачували з казни Полтави 200 рублів на рік). Ця територія, в основному, відповідає сучасному парку «Перемога». Очевидно, що перед тим він уже проявив себе, як знаний садівник і підприємець. Але його діяльність, як орендаря, закінчилася в 1852 році судовим процесом над ним через порубку 28 вікових дубів (процес закінчився виправданням Гуссона: він стверджував, що дерева були вже сухими :) Щось нагадує?). Йому повірили, але ...право на оренду саду в нього відібрали.

Очевидно, що в 1850-х роках він став власником земельної ділянки на північно-східній окраїні передмістя Павленки (можливо спочатку теж як орендар, та пізніше придбав її у власність). Ця територія отримала назву «Сад Гуссона». Наші пошуки старих планів цієї садиби тривають.

Журнал «Основа» за 1861 рік писав: «6 (18) мая 1861 года в Полтаве на память о Шевченко посажен дуб (над дорогою в саду И.Н. Гуссона). Дуб этот будет огражден железной решеткой, на медной дощечке будут вырезаны стихи: «Твоя дума, твоя пісня не вмре, не загине».

- Таке співчутливе ставлення цього садівника до українського національного руху зумовило припущення, що Гуссон, можливо, не німець за національністю (чех?), і таким чином демонстрував підтримку народів, культуру яких пригнічували в  усіх європейських імперіях.

Наступна згадка про садове підприємство Гуссона з’являється аж через 30 років, коли полтавське губернське земство розглядало питання про придбання земельної ділянки з метою створення Полтавської нижчої школи садівництва й городництва. Після пошуків ділянки й дискусій вибір зупинили на старому тоді вже саду Гуссона. Цю ділянку площею 17 десятин 1800 кв. сажень (біля 19 га) у 1891 році придбали за 11 533 рублі. Ділянка розташовувалася по обох схилах Чамариного яру, на дні якого протікає струмок Тарапунька. Вказану вище школу відкрили в 1895 р., після спорудження будинків для забезпечення теоретичної і практичної підготовки молодших садівників (з 1919 р. школа стала технікумом, який зараз є коледжем - філією аграрного у-ту).

У 1891 році востаннє згадується і будинок, в якому жив І.Гуссон. Із довідників про будинки Полтави станом на 1882 і 1886 роки довідуємося, що він розташовувався по провулку «До Гуссона», і перелічений третім від його початку (вулиці Покровської), ліворуч. Така його локація відповідає сучасній вулиці Фон-Гарнієра, території, на якій розташований протитуберкульозний диспансер, і нижче. Звертаємо увагу, що провулок називався не «Гуссона», а «До Гуссона». Ще в кінці ХХ століття ліва частина вулиці не була забудована, і назва може вказувати, що сама садиба розташована віддалено від повороту в провулок. Варіанти локалізації будинку Гуссона:

1) «Будинок садівника» (нині має адресу: вул. Опитна №98), добудований на початку ХХ ст.:

2) старий будинок на території тубдиспансеру, який має адресу: вул. Покровська №48, але фактично - по провулку Академіка Федорова (колишній пров. Войкова): 

3) садибний будинок 1856 року побудови за сучасною адресою: вулиця Мясоєдова, №32:

На жаль, справи  про власність до революції  в архівах були знищені ще в 1920-ті роки, тому наші пошуки  є такими складними.


 

Про автора

Леонід Булава

Леонід Булава

Краєзнавець, географ

10
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему