УРБАН-ПАРК – над кладовищем і фундаментами двох церков?

Офіс Президента України В.О. Зеленського  нещодавно дав доручення головам облдержадміністрацій розмістити в обласних центрах урбан-парки. 

Що таке "урбан-парк"? У розумінні київських дизайнерів, які "розробили типовий дизайн-проєкт", це - 2 га землі, бажано прямокутної форми, поверхня яких повністю залита бетоном. А ні дерев, а ні кущів, а ні клумб. Із бетону формують треки для катання на скейтах, bmx- велосипедах, роликах тощо, а також бігові й велодоріжки, сидіння у вигляді амфітеатру з метою їх використання для проведення там різних заходів.

За задумом ініціаторів і проектувальників, ця ідея повинна порадувати дітей, молодь і їхніх батьків.

Полтавська обласна і міська влада вирішили, що 2 га під урбан-парк потрібно виділили замість деревних насаджень одного із міських парків. Спочатку для цього обрали парк «Перемога». Але київські проектанти його з певних причин нещодавно забракували. Тоді полтавська влада вирішила запропонувати для реалізації президентської ініціативи Павленківський парк. Судячи з «нормативних розмірів» - всю його територію. Остаточно це питання має бути вирішене на початку лютого.

Трішки про історію ділянки, яку нині займає Павленківський парк. Ще 200 років тому, коли Павленки стали передмістям Полтави, тут на плоскому плато із близьким до поверхні заляганням ґрунтових вод  була заболочена ділянка; навесні навіть утворювалося озеро. Якийсь час цю ділянку використовували як міське звалище, й болото з часом таким чином загатили.  На периферії колишнього болота влаштували кладовище (закрите в кінці ХІХ століття). На місці цього кладовища в наш час – стадіончик школи №9 і частина турбомеханічного заводу. У 1864 році на Павленківську площу перенесли із Дальніх Павленок Свято-Покровську церкву (зараз на її старому місці – гаражі Дослідної станції імені М.І.Вавилова, прилеглі до  дендропарку). У 1903 році, поруч із дерев’яною, на Павленківській площі спорудили  велику церкву із червоної цегли, в одній  зв’язці із дзвіницею. На південний схід від алтарної частини цієї церкви розмістили погост – для захоронення священно- і церковнослужителів та спонсорів. Як згадують старожили, в центральній частині нинішнього парку ще в кінці 1930-х років стояли красиві склепи.

Церкву зруйнували вибухом у другій половині 1930-х. Тоді ж прибрали й надгробки, склепи та кам’яну огорожу навколо церкви. Із церковних споруд залишили тільки будиночок колишньої церковно-приходської школи (у якій в 1941-1945 роках знову діяла православна церква). Частину  великої Павленківської площі в кінці 1930-х відвели під завод  «Метал», який тоді розширювали під потреби авіаційної промисловості, а на решті її території встигли розпланувати парк. Без догляду в роки війни і післявоєнні роки  деревні насадження збереглися погано, тому  на початку 1950-х років його перепланували:  в центрі парку  розмістили танцювальний майданчик, а на місці  церкви – естраду і лавки для сидіння. Танцювальний майданчик давно знесли, а руїни естради й основу для сидінь – залишили. На них вечорами деякі жителі Павленок  розпивають пиво та залишають сміття. А вдень, повертаючись зі школи, на руїнах граються учні школи №9. Асфальт на доріжках парку місцями розлізся; дерева, яким вже 70-50 років, теж не в найкращому стані. Нещодавно тут зробили  два тренажерних майданчики (теж під егідою «Президентського будівництва»).  Ще раніше розмістили два дитячі майданчики (влітку – з надувними атракціонами), й теж прибрали частину дерев. І хоч незатишно стало в цьому невеликому паркові за роки, коли ПТМЗ перейшов у приватні руки і перестав доглядати на ділянкою, та все ж для місцевих жителів Павленок він є єдиним осередком зелені. Тут рятуються влітку від спеки діти, прогулюються пенсіонери.

Безумовно, територія парку вимагає упорядкування (кажуть, що вже й укладали проєкти реконструкції  та корегували їх, але кожного разу грошей на реальне упорядкування не виділяли). Та й на місці зруйнованих церков і кладовища  не варто було б влаштовувати й далі розваги. Бо це – глум  над могилами й церквою. Найкраще на місці церкви й кладовища розбити клумби та розмістити інформаційний стенд. А парк із деревними насадженнями реконструювати. Тим більше, що по сусідству (замість заводу) будується житловий квартал із багатоповерхівок; планується розширення будинку  школи. Майбутніх мешканців кварталу забудовники приваблюють тим, що вони житимуть поруч із парком. А тепер?

У Полтаві є території, де можна було б виділити 2 га для розваг молоді. Хороша справа. Але чому обов’язково – замість існуючих  парків? Є великі території колишніх промислових підприємств  по обидва боки від вулиці Маршала Бірюзова; є територія артскладів біля вулиці С.Петлюри. Чому так наполегливо влада хоче знищити  зелені острівці в Полтаві? І чому, врешті решт, перед реалізацією подібних проєктів  навіть не плануються громадські слухання?