ДУБ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА - унікальна пам'ятка природи та історії

Журнал «Основа» за 1861 рік писав: «6 мая (18.05 за новим стилем) 1861 года в Полтаве на память о Шевченко посажен дуб (над дорогою в саду И.Н.Гуссона). Дуб этот будет огражден железной решеткой, на медной дощечке будут вырезаны стихи: «Твоя дума, твоя песня не вмре, не загине». 

Посадили цей дуб - перший у світі живий пам'ятник Тарасові Шевченку, -  представники Полтавської патріотичної  просвітницької організації "Громада" (Д.Пильчиков, Є.Милорадович та інші). Всіх їх у різній мірі було репресовано, переважно вислано з міста - щоб вивітрити цю подію із пам'яті полтавчан-українців. Але І.Гуссон (садівник, який  на рубежі 1840-х/1850- років був орендарем міського саду - нинішнього парку "Перемога", а потім придбав чималу ділянку між  передмістям Павленки і Єврейським кладовищем, та насадав там великий сад), оберігав це дерево. Будучи вже людиною похилого віку, на початку 1890-х років Гуссон продав своє садове підприємство й лісок, у якому ріс і цей дуб, полтавському земству. А вже земство в 1895 році відкрило на цих землях Школу садівництва і городництва. У 1904 році перед головним фасадом будинку школи (з 1912 року - училища)  був закладений  дендрологічний парк із місцевих та екзотичних видів і форм дерев; тут же  розбили клумби для квітів, розарій; пізніше спорудили фонтан. У 1920 році  училище реорганізували в Плодово-овочевий технікум та плодово-овочеву професійну школу при технікумі. Заклад неодноразово змінював назву, але власними силами, аж до часів "Перебудови", підтримував землі, у т.ч. парк у зразковому порядкові. Старожили згадуюєть це місце на схилах Чамариного яру в Павленках, як рай земний... 

У квітні 1964 року парк закладу, який на той час називався  аграрним технікумом імені А.С.Макаренка, отримав статус парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення. На його території зростає і "Дуб Шевченка", якому досі так і не надали самостійний статус ботанічної пам'ятки природи. Тільки через 100 років,  його знову відкрили українцям стараннями вінницького науковця Михайла Присяжнюка, полтавського  літературознавця Петра Ротача і  лікарки-ветеранки  Ольги Тригуб. Перше свято полтавської громадськості біля ШЕВЧЕНКОВОГО ДУБА відбулося 18 травня 1963 року. В наступні роки воно стало традиційним. Особливо велилюдними були тут зібрання в перші роки незалежності України. А в останні роки  полтавці про це свято геть забули. Полтавську "Просвіту" може ще й трішки можна чути, але бачити результати діяльності - то не дуже. Зачах і колись славетний парк садівництва - заріс бур'янами й чагарниками, місцями перетворився на звалище непотребу. Хіба що заблукалі екскурсійні групи його відвідують зрідка (набагато частіше - п'янички  влаштовують тут "свята", залишаючи відходи цих"свят" на галявинах і під дубами).

 Остаточна  ліквідація багатого господарства "Садівництва" відбулася в часи підпорядкування   технікуму радгоспові  ім. Макаренка в 1989-1997 роках. У той же період наліво й направо розпродувалися його землі. Та і в останні роки "нові господарі життя Полтави" все глибше урізаються в схили, на яких  колись налічувалось близько 700 екземплярів рослин 300 видів. Не проявляє інтерес до благоустрою парку і Аграрний університет, у підпорядкуванні якого він фактично зараз перебуває. А мав би, бо в коледжі є спеціальність "Садово-паркове мистество": де  як не тут мали б проходити практику їхні студенти?
Ще триває голосування  за "Бюджет участі". І Ви ще можете зробити хоч щось для збереження цього куточка старої Полтави, проголосувавши за проект №23 "Облаштування території навколо ДУБА ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА". 

А в суботу, з 11:30, запрошуємо на безкоштовну екскурсію до ДУБА ШЕВЧЕНКА і залишків парку Садівництва. Збір на зупинці "5-та школа"