Кіт в мішку або коли у Полтаві буде нормальний транспорт
Тема транспорту для мене є важливою і цікавою, бо громадський транспорт є одним з основних показників розвитку міста. В Полтаві громадський транспорт це здебільшого зношені морально і фізично маршрутки у яких час від часу відпадають колеса.
І попри те, що навіть в таких автобусах почали з’являтись валідатори для оплати карткою чи телефоном, цей блог я в черговий раз маю почати зі слів «не кажіть, що вас не попереджали».
В чому справа? Виявляється, ані полтавські перевізники, ані міська влада не можуть надати статистику щодо використання е-квитка.
Аби зрозуміти глибину абсурду, поясню: впровадження е-квитка є важливим інструментом для реформи транспортної системи, аналізу доцільності чинних маршрутів, пасажиропотоку та кількості пільговиків – але порахувати все це можна тільки завдяки статистиці використанні валідаторів.
Після двох місяців повноцінної роботи е-квитка у Полтаві, полтавці не можуть переглянути статистику та усі цифри за послуги перевезення приватниками. Послуги, яка дотується з міського бюджету (місто сплачує за пільговиків у транспорті). Чи може це стати інструментом непрозорого використання коштів? Чи може це стати інструментом маніпуляцій щодо нової ціни за квиток у транспорт?
Звісно так і мені зовсім не зрозуміло чому. З урахуванням все тих же відпадаючих колес та систематичних порушень з боку приватних перевізників, встановлення валідаторів виглядало як компроміс. Але тепер, без даних статистики – це виглядає як черговий «кіт у мішку» від полтавської влади.
Я неодноразово піднімав питання як впровадження е-квитка, так і створення комісії за контролем технічного стану транспорту, а особливо приватних маршруток, бо бачив як це працює у Житомирі і яку користь це дасть як місту, так і її жителям.
Звісно, зараз йде війна і наш головний фокус там, проте такі рішення з боку влади виглядають як відвертий абсурд та імітування роботи по оновленню транспортної системи міста. За таким сценарієм, ми навряд чи дізнаємось реальний пасажиропотік, актуальність маршрутів та дані, щоб дали б змогу нарешті вирахувати чесний і справедливий тариф для громадського транспорту.
Але маємо те, що епоха «підійміть тариф, бо ми працюємо у збиток, але ніяких даних не надамо» продовжиться допоки у Полтаві не буде політичної волі змінити цю систему.
