Розхристані думки з приводу і без (продовження). 2 част.

1 частина. Початок

Інтроекція. РЕГАЛІЄНОСЦЯМ

Зважаючи на гучність і відповідальність прийняття рішення про охорону на рівні ЮНЕСКО маркерів імперської доби, є пропозиція до тих, хто це пропонує. 

Ми не знаємо значимість ваших регалій для поточного моменту, ми не знаємо як глибоко і суттєво ви освоїли крайній етап розширення рузького міра по нашій території, по наших долях, по нашому житті. Але у вас є беззаперечна можливість - користуючись авторитетом всього українського, що створює в Європі ЗСУ, запропонувати, наприклад, французам (парижанам) відбудувати Бастилію. Там же Франсуа Марі Аруе утримували!!! Меморіальну камеру - “дайош!!!!”

І, якщо французи пристануть на цю вами обгрунтовану ідею, то, можливо, і ми років за 200-250 розглянемо можливість повернення мандруючих монументів.

Інтроекція. Кінець війни

Я не знаю коли, чим і як закінчиться війна. Але одне зрозуміло, що росії петрівської ВЖЕ немає. 

Інтроекція. Професійний кретинізм

Викликаний недолугістю і бездіяльністю місцевої влади - професійний кретинізм архітекторів і їм співчутливих осіб. Дійшло до того, що вже і Паїсія Величковського мурують в обгрунтування якоїсь домінанти, з Полтави готові творити “Вічне місто”, а монумент віншування петрівської перемоги над шведським королем Карлом ХІІ перейментувати у Монумент української слави. 

Я думаю, що влада має на себе повністю взяти відповідальність за всі маргінальні архітектурні перверсії, що з'явилися за час її (влади) бездіяльності.

Інтроекція. Уроборос

Хтось на теренах фб закидав, що навіть німецькі фашисти не займали пам'ятник Слави. Але ж, на пам'ятнику зображений той же знак, що був емблемою нацистів - знак нескінченності (уроборос - змія, що їсть свій хвіст). То, можливо, саме це слугувало підґрунтям толерантного ставлення. Окрім того, тиран тирана завжди зрозуміє. Віншування одного тирана є підтримкою іншого.

Чорт чортові око не виколе.

Інтроекція. ДОМІНАНТНИЙ ТРИКУТНИК

І сміх, і гріх...

/навіяно подкастами про архітектуру і маркери Полтави/

Що ми пам'ятаємо (на рівні міських легенд)? В дитинстві - радість і задоволення від пойорзання  на гарматах,  підрісши - вже посиденьки на хвості і блудіння рукою по тестикулам лева з думкою вже про відпочинок (тепер ясніше стає який!) Петра після трудів ратних. (це, щоправда, більше схоже на проблематику ювенально-пубертатного розвитку), але - трикутник, так трикутник!

/Adagio assai  - читати повільно, насолоджуючись своєю уявою/

Який прекрасний трикутник домінант (Слави - Лев - Місце відпочинку)! Розкуйовджений біля Лева фантазіями про відпочинок ...  Та, я вже на Соборностi - за спиною вдалині садиба Першослова (Івана Петровича), праворуч парк Сонця, ліворуч - теж строкато-паркове хитросплетіння

Розпалений (розпашілою уявою) тихо і з насолодою поринаю в обійми лагідного шурхотіння кучерів..., кучерявих .... віт. Я йду. Я йду… Жага спрямовує до жаданого, до омріяного і бажаного (до Центру). Мені лагідно натякають  - йди прямо - там він стоятиме - побачиш! На мене віє теплом, і змокрілі губи тільки встигають всотувати запрошення - заходь, заходь, заходь (відкриті всі ресторани і радіостанції....). Я стримуюсь, і мене знову захоплює з боків підняті догори …. стовбури запашних лип - вони то ближе, то розкриваються  - то вдаряють по обом щокам, то дають можливість насолодитися бутоном троянд з відголосками інших квітів з …. клумб,......  і скрізь млосно і стоголосо тихо - заходь, заходь, заходь…. якась (хай буде кафешка) обпалила червонувато-липким жаром - заходь, куди ж ти?. Ти вже хочеш огорнути і пригорнути руками все навкруг і зануритися в запашну круговерть.…. 

(це - про безліч кафе, кафешок, ресторанчиків, майданчиків, кав'ярень, солодкої вати, .... якшо шо, - на відтинку від Стрітенської до Саду особливо) 

Та вдалині вже видніється ЩОСЬ - воно струнке, напружене, і з нього наче вже щось злітає світле з жовтуватим відтінком ….

Багато хто говорить, що це фа.. символ, та, компаративно з іншими подібними обелісками (Александрійський стовп, Вандомська колона, Траяна….), бачиш, що більше клі… ніж фа..

Яка хвилююча архітектура  трикутних домінант у Полтаві!

Інтроекція. МОВА СВОБОДИ 

є мова свободи, а є також мова і ганьби , гніту, гноблення. Наразі, свобода говорить багатьма мовами, а от гніт, ганьба і гноба - російською.

Інтроекція. Хутір поблизу Диканьки

про обстріли: якби ми були на лінії головного удару - було б те, що і з Маріуполем. Саме тому і треба провести лінію фронту і через кожну душу, через кожне рішення територіальної громади

Інтроекція. Де все починалося….

Буде досить символічним, якщо саме у Полтаві пройде хоча б одне із засідань МКС стосовно злочинів, вчинених рузькім міром в Україні. Зважаючи на шлейф педагогічної мекки, Полтава може подати себе як місце проведення засідань Міжнародного кримінального суду у справі  про масове викрадення українських дітей

Інтроекція. Про Гребінки шлях

Зважаючи, на те яку роль відіграв Євген Гребінка в житті і становленні Тараса Григоровича, має бути досить символічним найменування вулиці ПАРАЛЕЛЬНОЇ Шевченка на Євгена Гребінки шлях (оскільки якась куца звивина на мапі міста вже носить ім'я Вулиці його імені). А у сквері якраз і можна розмістить стели із текстами тих творів, що і в російськомовному середовищі набули непересічних значень.

Інтроекція. Називати речі своїми іменами

Стосовно самої дискусії. От вам кажуть - то треба було прибрати і Білу Альтанку! Але ж, про Білу Альтанку ніде, ні на якому рівні не було пропозиції прибрати. Брехня? брехня. Але для чого? Щоб викликати незадоволення від самого процесу деімперіалізації, від роботи і рекомендацій комісії мінкульту щонайменше. 

Далі. Порівнюють із антикварними витворами Фаберже. Для чого потрібно таке порівняння? Тільки для одного - затуманити, розмити справжній зміст цього монументу і під покровом напівзапамороченої свідомості протягувати далі досить таки пересічну цінність монументу. Тут теж потрібно все говорити прямо і конкретно, називаючи речі своїми іменами. Так, Полтавська баталія - акт історії. От тільки оцінки цього факту - різняться (і знову брехня - “наша спільна історія”). А той монумент, що стоїть у Полтаві, це не просто якоїсь Слави (абстрактний підхід), а це (конкретний підхід) монумент Слави Петра першого, який переміг шведського короля Карла ХІІ. Монумент, що прославляє чужу перемогу у чужій війні на нашій землі. Та ще і не просто чужу. А таку, що поклала край нашого тогочасного українського державотворення. Що ріками крові пройшла через Батурин, через полонених козаків, через всю тодішню країну. Для тих, хто відстоює сьогоднішню державність, це є Монумент Краху, але аж ніяк не Слави, бо про славу тут мова йде лише про одну - Славу Петра І. От так, через начебто загальнолюдські красиві слова, пролазить (чи свідомо протягують) імперський наратив. І ніякими перейменуваннями (на монумент української слави???) не змінити початковий смисл.

Далі. Нам говорять - у нас у всіх колективна травма. Так, травма. І колективна, і персональна. От тільки який зміст цієї травми? Якщо це поріз, що завтра заживе, то це один вид травми, а якщо це рубець після видалення ракової пухлини - то це зовсім інша травма. Ніхто ще не жалкував від видалення канцерогена, а, тим паче, не просив приживити його знову на тій причині, що він же був у моєму тілі. 

Для України - це другий варіант. Ніякого примирення, ніякої нормалізації стосунків із тими, хто прийшов нас винищити, не може бути і мови. Але ж нас втягують у дискурс про  “травму, яка затягнеться”. І, знову брехня. 

“Історію вже не змінити”. Ну, з цим ніхто не спорить. Питання в тому, що із попередніх подій ви називаєте СВОЇМИ і як їх характеризуєте  і бачите. 

Якщо не брехня, то маніпуляція.

Інтроекція. Три варіанти для колони в класицистичному стилі

1. закрити монумент на тому ж місці де він зараз, опустивши його під землю, а площу (дах)  зробити прозорою, щоб можна було спостерігати як Орел, якого запустив Петро І, так і не злетів, а замурував свою державу. Можна ще зробити і підземний доступ.
2. вул. Лугова, нижній вхід у Дендропарк
3. військовий полігон під Полтавою. Монумент-квест. Відвідування монументу тільки тоді, коли там навчальні стрільби. Хто добереться, тому поталанило. Оскільки чекати від рузькомірних людей покаяння і розуміння, який морок вони принесли українцям і всьому світу, не приходиться, то тільки через реальний страх, реальні обстріли можливо почнуть задумуватися.

Summary

Пропозиції:

1. Усі монументи перенести (щонайменше до Дендропарку). Для нинішнього Монументу Слави - є три варіанти (див. вище).
2. На місці Монументу Краху - круглу площу для огляду “Полтавська панорама”  на висоті 50-60 метрів над землею, що підтримуються двома похилими арками,  які не заважають оглядовості вздовж Соборності і Чорновола. Арки фундуються в саду. Одна проходить: від Ради профспілок до Дворянських зборів, інша - від входу в кадетський корпус до входу в міськраду. Під невеликим кутом нахилу сходяться до центру де підтримують оглядовий майданчик.
3. На місці монументу Келіну -  Монумент трасі Кондратюка (Per Aspera Ad Astra). Плюс бонус - Алея досягнень Кондратюка.
4. Відпочинок Петра - Монумент соціальному пріапізму “Який початок - такий кінець”
5. В Кадетському гаю - розмістити парк-панперсонію “Сад божественних персон”
6. Комплекс монументів на полі Полтавської битви доповнити пам’ятником “Нащадкам від нащадків”
7. Де все починалося, там все має і закінчитися - вийти з пропозицією про проведення засідань Міжнародного кримінального суду в Полтаві
8. Перейменувати вул.Пушкіна на Гребінки шлях
9. У широкому вжитку запровадити назву Монумент Краху для колони в класицистичному стилі (де б вона не стояла)
10. Після побудови “Полтавської панорами” простір під нею використати для маятника Фуко та постійнозмінних мистецьких інсталяцій (такі можливості треба передбачити на етапі прийняття рішення)
11. Ці пропозиції започатковують (чи продовжують) процес конструктивних пропозицій для архітектурної самоідентифікації Полтави і полтавців з полтавками (щонайменше)
12. Саморозвиток самовідповідальної особистості (кожного з нас) є основою подолання рузькогоміра
13. Депутати - творіть-придумуйте-дійте !!! Ви особисто значиміші для нас, аніж ваші партії!

ЕПІЛОГ (заключні аксіоми)

1. Чим швидше попрощаємося з усім московитським - тим швидше станемо справжніми
2. Хто добре запалився, той добре почав, а добре почав - це наполовину завершити ( казав Григорій Сковорода)
3. “Борітеся - поборете…”

повний текст на Google.Docs