Критичний погляд на книгу С.Аранчія «Ветеринарна медицина Полтавщини на межі віків». Ч.3.Правда.

В першому випадку описані співробітники (мертві душі), які не були і не могли бути членами кафедри, бо працювали в 1946 і 1950 роках на іншій кафедрі і іншому факультеті , а в другому – приведені як документальне підтвердження колективні і індивідуальні фотографії та короткі біографії членів її колективу за період із 1993 по 2017 роки

Цитата із с.585-589 названої уже книги(4) 

«Кафедра нормальної і патологічної анатомії та фізіології тварин була створена в 1993 році на базі кафедри годівлі та морфології тварин (завідувач – доктор ветеринарних наук, професор В. П. Бердник). Порівняно з іншими кафедрами новоствореного факультету, вона працювала з 1 вересня 1992 року, але відлік її історії розпочато значно раніше. Попередниці кафедри входили до складу зооінженерного факультету і називалися: кафедра фізіології сільськогосподарських тварин (1929–1933), кафедра анатомії сільськогосподарських тварин (1933–1936), кафедра фізіології сільськогосподарських тварин (1936–1955), кафедра фізіології і анатомії сільськогосподарських тварин (1955–1973), кафедра годівлі і фізіології сільськогосподарських тварин (1973–1985), кафедра годівлі, морфології і фізіології сільськогосподарських тварин (1982–1992), кафедра анатомії і фізіології сільськогосподарських тварин (1993–2009), кафедра анатомії та фізіології тварин (2009–2017), а з 2017 року – кафедра нормальної і патологічної анатомії та фізіології тварин.

Ці підрозділи очолювали: професор В. Я. Кронштад (1930–1932), доцент М. М. Редлер (1932–1933), професор Д. П. Поручиков (1930–1931) та (1933–1934), професор Ф. А. Михайлюта (1934–1935), доцент (1936–1939) та академік О. В. Квасницький (1940–1971), професор В. С. Правдич–Неминський (1939–1940); доценти І. Д. Твердохлєбов (1971–1981), В. М. Юдінцева (1981–1984), І. Г. Левченко (1984–1987), професори І. С. Трончук (1987–1992) та В. П. Бердник (1993–2022), а з 2022 року – кандидат ветеринарних наук, доцент Г. О. Омельченко. Широко відомі дослідження академіка О. В. Квасницького з вивчення фізіології травлення у свиней із застосуванням власної фістульної методики, фізіології розмноження і штучного запліднення сільськогосподарських тварин та впровадження його у практику тваринництва (рис. 586–589).

Академік О.В. Квасницький опублікував майже 100 наукових праць, мав звання Героя Соціалістичної Праці, був Почесним громадянином Полтави.

Від 1997 року на кафедрі працював (за сумісництвом) на посаді асистента, а впродовж 2000–2016 років – доцента; С. В. Аранчій – кандидат ветеринарних наук, заслужений працівник ветеринарної медицини України, начальник головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області (1992–2016), генерал–майор, талановитий організатор ветеринарної медицини Полтавської області та України, благодійник й один із організаторів факультету ветеринарної медицини у Полтавському державному сільськогосподарському інституті, історик ветеринарної медицини Полтавщини, почесний член кафедри анатомії сільськогосподарських тварин ім. академіка В. Г. Касьяненка НУБІП (місто Київ), автор понад 50 наукових праць, зокрема п’яти книг та патента України на винахід (рис. 590).

Кафедра забезпечувала викладання таких дисциплін за спеціальністю «Ветеринарна медицина»: внутрішні хвороби тварин, ветеринарна токсикологія, клінічна біохімія, клінічна діагностика, ветеринарна фармакологія, ветеринарна радіобіологія, лікарські та отруйні рослини, а за спеціальністю «Зооінженерія» – радіобіологія і біотехнологія (4)».Таким чином, текст про історію кафедри взятий із її стенду, який готував професор В. Бердник. Тому тут явно пахне плагіатом. Лише добавлено, що із 2022 року кафедру очолює не Бердник. Передостання фраза про те, що забезпечувала кафедра, м’яко кажучи, класична, безвідповідальна плутанина - грубий ляп, бо має відношення до кафедри терапії. На думку редакторів виходить, що кафедра терапії забезпечувала навчання студентів предметам, які належало виконувати кафедрі анатомії та фізіології тварин.

Дані про реальну кафедру анатомії і фізіології с.-г. тварин (1993–2009) (кафедру анатомії та фізіології тварин) і її співробітників (2009-2017) 

Додаткові дані до розділів 15 і 17, які уже частково описані(5).

Розділ 15. Назва розділу невірна. Це було перше перейменування ЗНДВС в 1992 році. Друге перейменування було в 2006 році з назвою «Полтавська дослідна станція Інституту ветеринарної медицини». Тому ця назва повинна бути в заголовку розділу. Другий абзац- назва за Т. Пашовим в 1958 році: Полтавська ЗНДВС перекручена на ЗДНДВС- добавлено « державна». Зате добавлено рисунки 559-561, де фігурує О.Я. Міланко, батько редакторів. Відверта реклама свого батька. Його науковий вклад для нащадків скромненький- зібрав матеріали для докторської дисертації і захистив її. Ще фотографувався із деякими співробітниками ЗНДВС і дослідними свинями, що показано на рис.559-561.Прикро, що про засновника і тривалий час керівника ЗНДВС написано на сторінці 554 : «ініціював створення Полтавської державної ( ред. ляп! ) науково-дослідної ветеринарної станції Т.В. Пашов»…Виходить, що Трифон Васильович тільки ініціював створення, а створили її інші виконавці типу О. Міланка. На час відкриття станції йому було вже аж 20 років і був на першому курсі ХЗВІ- якраз відкривати нові наукові заклади. Не заслужено і штучно замовчується матеріал про життя і діяльність Т. Пашова - одного із п’яти осіб Полтавської області, які залишили для нащадків найбільш цінний фаховий спадок(3). Не випадково на будівлі ЗНДВС до 100-річчя із Дня його народження була встановлена Меморіальна дошка. Він віддав ветеринарії 49 років життя, в т.ч. 44- на Полтавщині і 29 –науці, та 16 років очолював Полтавську ЗНДВС. Ніде не описаний в повному об’ємі його цінний метод профілактики інфекційного атрофічного риніту свиней та боротьби з ним. Цей метод є результатом багаторічних досліджень захворювання в лабораторних умовах і його успішного впровадження в ветеринарну практику. В історії ЗНДВС не приведені портрети ще двох її директорів - В. Настенка і А. Курмана. Рисунки О. Міланко зі свиньми це упущення не компенсують. Неприємно дивитись на рис.562 – в підписі приведені два наукові співробітники – О..Гавшин і І. Ксьонз, а крайня зліва – лаборант О. Мазур залишилась ганебно не заміченою. На сторінці 557 другий абзац - наукова безграмотність щодо статистичної обробки даних: « найбільш достовірні результати». «найбільш достовірних» чи « найменш достовірних» немає. Є просто результати достовірні (вірогідні) на P < 0,05; P< 0,01; P< 0,001 і не вірогідні Р > . На тій же сторінці невдала фраза « філіал створив необхідні умови для виготовлення цілої низки біопрепаратів » . По-перше не філіал, а його керівництво. По- друге, яких? Обійдений мовчанням і сучасний, жалюгідний стан приміщень станції: без працівників і на замку. Це ж реальна, сьогоденна історія наукового закладу. 

Підпис рис.82 свідчить, що випущена перша група із 22 зооветспеціалістів перепідготовки при Глобинській держстанції штучного запліднення тварин. Орієнтовно це було в 60-ті роки пройденого століття. На сьогодні штучне запліднення, тобто злиття яйцеклітини і спермія за межами тіла самки в гуманній медицині називається екстракорпоральним заплідненням (ЕКЗ), або «заплідненням в пробірці». Ще в 1879 році англійський вчений Волтер Хіп вперше запропонував називати процес введення сперми у статеві шляхи самки штучним осіменінням, а не заплідненням (7). Репродуктивні технології з’явились в нашій державі в 1983 році. Завдяки цьому методу народилась перша дитина в 1978 році в Англії, а в 1991 році – і в Україні. Ціна першої спроби ЕКЗ в межах 50000-90000,0 гривень, наступних спроб трохи менша (8).

На сторінці 568 знову безграмотна плутанина із різними фізіологічними поняттями «осіменіння » і « запліднення». Осіменіння – процес природнього чи штучного введення сперми в статеві шляхи самки. При його виконанні треба враховувати п’ять безумовних рефлексів самців і самок, які спостерігаються візуально. Запліднення – взаємна асиміляція клітин самця – спермія і самки – яйцеклітини. Вона складається із трьох основних стадій, які відбуваються на мікроскопічному рівні: підготовка яйцеклітини до проникнення спермію, входження його в неї і, власне, асиміляцію яйцеклітини і спермія з утворенням зиготи. Процес може бути в матці самки чи за межами її тіла: природне та штучне запліднення відповідно. Це знають студенти ФВМ. Викладачам- редакторам таке знати не обов’язково. На сторінці 586 в абзаці 3 знову « запліднення» замість « осіменіння». 

Розділ 17.Підготовка ветеринарних кадрів. В ньому фундаментальної плутанини хоч відбавляй. На сторінці 585 є ще один ляп: текст другого абзацу знизу ( 9 строчок) має відношення до ФВМ, а не кафедри « Інфекційної патології, гігієни, санітарії та біобезпеки» .Тому його треба було помістити на сторінці 580, де закінчується опис ФВМ- третім абзацом. В підпису рис.585 явна недбалість- « Мохамедобговорюють».

Неперевершеною плутаниною, яка більше походить на фальсифікацію, є опис « Кафедри нормальної і патологічної анатомії та фізіології тварин». Знову нагадую: події щодо ветеринарної медицини на Полтавщині в книзі 1( первинний варіант) закінчуються 2006-2007 роками. Все, описане після цього терміну є штучною « пухлиною». Приведену назву кафедра отримала в 2017 році. Із 1993 по 2009 вона мала назву «Кафедра анатомії і фізіології сільськогосподарських тварин». Так її і потрібно було писати. Але, якщо дуже хочеться вписати в історію саму себе, тобто «новоспечену» аж в 2022 році завідуючу кафедри Омельченко Г.О.? Фальсифікацією історії вона сама себе задовольнила, але не зупинилася, підтвердивши відому фразу: « чим далі в ліс, тим більше дров». На сторінці 585 пишеться, кафедра створена в 1993 році. О. Квасницький помер в лютому 1989 року. Але це не завадило жваво описувати його заслуги на кафедрі, на якій він не числився і не працював. Прямо як В. Ленін: « живее всех живых». Причому не просто згадка про те, що він колись працював в теперішніх аудиторіях нової кафедри. Приведені і рис. 586 з його портретом та рис.587 і 588, де він в колі своїх співробітників за 1946 і 1950 роки, що зовсім не йде « в ніякі ворота». Навіть С. Аранчію, який дійсно працював на кафедрі за сумісництвом, виділено всього одна третина сторінки. 

Висновок: на кафедрі всього було два співробітники- О. Квасницький і С. Аранчій і той за сумісництвом. Далі написане на сторінці 589 зовсім збиває з пантелику. Кафедра нормальної і патологічної анатомії та фізіології тварин забезпечувала викладання 9 дисциплін, що важливо, тих, які зобов’язані виконувати на кафедрі терапії. Не вірите ? Почитайте самі в опублікованій книзі С. Аранчія. А які ж предмети читають на кафедрі терапії? Вірогідно ті, які повинна виконувати «Кафедра анатомії і фізіології сільськогосподарських тварин». Виходить, що редагування тексту ішло за принципом: « на огороді бузина….». 

Реально ж на той час кафедра була укомплектована кваліфікованими кадрами. У її стінах плідно працювали професор Бердник В.П., доценти Бердник І.Ю, Киричко О.Б., , Дмитренко Н.І., Бублик О.О., ТітаренкоО.В. старші викладачі Шерстюк Л.М. і Щербак В.І., завідувачка проблемною науково – дослідною лабораторією Марченко Т..М., старший лаборант Лещенко І. М., лаборант Масюк М.C .

Кафедра створена в 1993 році на базі кафедри годівлі та морфології тварин (завідувач – доктор ветеринарних наук, професор Бердник В.П).

Порівняно із іншими кафедрами новоствореного факультету ветеринарної медицини (ФВМ), вона першою почала працювати із студентами уже з 1 вересня 1992 року. Ця дата і є початком її власної історії. 

Попередниця кафедри входила до складу зооінженерного факультету (ЗІФ) і мала такі назви: кафедра фізіології сільськогосподарських (с.-г.) тварин (1929-1933), кафедра анатомії с.-г. тварин (1933-1936), кафедра фізіології с.-г. тварин (1936-1955), кафедра фізіології і анатомії с.-г. тварин (1955-1973), кафедра годівлі і фізіології с.-г. тварин (1973-1985), кафедра годівлі, морфології і фізіології с.-г. тварин Полтавського державного сільськогосподарського інституту (ПДСГІ) (1982 - 1992), кафедра анатомії і фізіології с.-г. тварин ПДСГІ (1993–2001), кафедра анатомії і фізіології с.-г. тварин Полтавської державної аграрної академії (ПДАА) (2001–2009 ), кафедра анатомії та фізіології тварин ПДАА (2009–2017) та кафедра нормальної і патологічної анатомії та фізіології тварин ( із 01.09.2017 року).

Кафедру ЗІФ очолювали професор Кронштад В.Я. (1930-1932), доцент Редлер М.М. (1932-1933), професор Поручиков Д.П. (1930-1931 та 1933-1934), професор Михайлюта Ф.А. (1934-1935), доцент (1936-1939) та академік Квасницький О.В. (1940-1971), професор Правдич - Неминський В.С. (1939-1940); доценти Твердохлєбов І.Д. (1971-1981), Юдінцева В.М. (1981-1984), Левченко І.Г. (1984-1987), професори Трончук І.С. (1987-1992)

Кафедра годівлі, морфології і фізіології с.-г. тварин ПДСГІ в 1992 році була ще в числі новоствореного ФВМ, яку очолював професор Трончук І.С., а після перейменування із 1993 по 2022 роки - професор Бердник В.П. 

Найбільш вагомі наукові і педагогічні внески в історію колишньої кафедри із різними назвами, ЗІФ та ПДСГІ внесли професор Д.П. Поручиков ( 1884 -?) та академік О.В. Квасницький (1900 - 1989),а новостворених кафедри і ФВМ та ПДСГІ (ПДАА) доцент Аранчій С.В.(1959- 2016).

Професор Поручиков Д.П. організував анатомічний музей, поповнив його прекрасними скелетами тварин та препаратами окремих органів, які майстерно зробив власними руками, а також написав перший на українській мові підручник "Курс порівняльної анатомії свійських ссавців"(1931) в трьох томах. Відомі його праці із анатомії судин задніх кінцівок та заразних захворювань птахів, посмертній діагностиці сказу тощо. 

Квасницький О.В., академік, професор, завідувач кафедри фізіології і анатомії с.-г. тварин ПДСГІ (1936-1939, 1940-1971).Відомі його наукові праці із вивчення фізіології травлення у свиней із застосуванням фістульної методики, фізіології розмноження і штучного осіменіння с.-г. тварин та впровадженню його у практику тваринництва.

Він опублікував понад 200 наукових праць. Йому присвоєно звання Заслуженого діяча науки УРСР(1960), Героя Соціалістичної Праці (1966), Почесного громадянина м. Полтави(1967). Його нагороджено двома орденами В.І. Леніна, двома орденами « Знак Пошани», двома Почесними грамотами Президії Верховної ради УРСР і чотирма медалями. Він був лауреатом Державної премії УРСР(1974).Помер у листопаді 1989 року(3).

Аранчій С.В, кандидат ветеринарних наук, Заслужений працівник ветеринарної медицини України, начальник головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області (13.05.1992 – 07.03.2016), генерал – майор, талановитий організатор ветеринарної медицини Полтавської області і України, благодійник і один із організаторів ФВМ в ПДСГІ, історик ветеринарної медицини Полтавщини, почесний член кафедри анатомії с.-г. тварин ім. академіка В.Г. Касьяненка НУБІП(1997). Працював на кафедрі за сумісництвом із 1997 року на посаді асистента, а із 2000 по 2016 роки- доцента. Він опублікував понад 50 наукових праць, в тому числі 5 книг та одержав патент України на винахід. 

Основне завдання викладачів кафедри - дати студентам - майбутнім бакалаврам, магістрам ветеринарної медицини і докторам філософії необхідні знання із таких предметів як нормальна і патологічна анатомія та фізіологія тварин, ЦГЕ (цитологія, гістологія, ембріологія), ветеринарна імунологія, ветеринарне обслуговування фермерських господарств і комплексів, історія ветеринарної медицини, професійна етика, методологія та методика наукових досліджень; а технологам виробництва і переробки продукції тваринництва очної і заочної форми навчання – з морфології та фізіології тварин. Тут є необхідна кількість приміщень для лекцій і лабораторно-практичних занять, препараторська, анатомічний музей, скелети свійських тварин і птиці, кісткова база, приміщення для зберігання великих вологих препаратів, технічні засоби навчання, мультимедійний проектор, діа - та мікрофільми, муляжі тіл тварин та їх органів, велика кількість плакатів, таблиць тощо.

Бердник В.П. – завідувач кафедри, доктор ветеринарних наук, професор. Закінчив ветеринарний факультет Української с. г. академії(УСГА),1963 ) та аспірантуру у Всесоюзному інституті експериментальної ветеринарії ( м. Москва,1973). Захистив дисертації кандидата ветеринарних наук (1973) та доктора ветеринарних наук ( 1991). Одержав звання старшого наукового співробітника (1982 ) і професора (2001). . Опублікував понад 213 наукових і навчально - методичних праць та одну книгу, одержав одне авторське свідоцтво СРСР та 6 деклараційних патентів України на винаходи. Розробив два комплекти нормативно – технічної документації ( по 8 документів ) на виготовлення, контроль і застосування реакції тривалого зв’язування комплементу в мікрооб’ємі та реакції аглютинації для діагностики мікоплазмозу свиней. Має свою наукову школу, в яку входять кандидати наук: Паутов Ю. М., Тітаренко О. В., Адамова (Киричко) О. Б.,Бублик О. О., Кіт А. А. і Тімченко О.В. Громадська робота – Голова Асоціації ветеринарних спеціалістів Полтавської області (1990) - по сьогоднішній день), член Правління Асоціації спеціалістів ветеринарної медицини України, член редакційних колегій журналу «Вісник ПДАА» і газети управління ветмедицини області “Вісник ветеринарної медицини “.

Професор Бердник В.П. входить в число видатних вчених України. Про це свідчить включення його імені в видання (1, 2). 

Бердник І.Ю. – кандидат біологічних наук, доцент. Закінчила Львівський зооветеринарний інститут ( 1978) і аспірантуру, підготувала і захистила дисертацію кандидата біологічних наук ( 1989 ) . Одержала звання доцента ( 2001). Опублікувала 83 наукові праці, в тому числі одне авторське свідоцтво і три патенти на винаходи. Педагогічна діяльність – асистент ( 1992 - 2001) і доцент ( 2001 - 2022).

Киричко О.Б. – кандидат ветеринарних наук, доцент. Закінчила ФВМ ПДСГІ (1997) та аспірантуру в ПДАА. Підготувала і захистила дисертацію кандидата ветеринарних наук (2006) та одержала звання доцента (2009 ) . Має понад 50 наукових праць, в тому числі 2 деклараційні патенти України на винаходи. Олена Борисівна відома науковцям і практикам ветеринарної медицини як дослідниця властивостей розчину полтавського бішофіту в першу чергу при лікуванні маститу у корів. 

Бублик О.О. – доцент кафедри. Закінчила ФВМ ПДСГІ(2000) та аспірантуру і захистила дисертацію кандидата ветеринарних наук ( 2013). Опублікувала 18 наукових праць, в тому числі 12 статей, чотири деклараційні патенти на корисні моделі України, одні ТУ України на поживне середовище і одні методичні рекомендації. Виграла грант ім. Кіркланда і пройшла стажування на ветеринарному факультеті Головної с. г. школи в м. Варшаві ( Польща) із предметів цитологія, гістологія і ембріологія ( 2015). 

Дмитренко Н.І. - кандидат ветеринарних наук, доцент. Закінчила ФВМ ПДСГІ(2001), магістратуру ФВМ ПДАА (2004), кандидат ветеринарних наук (2009). Педагогічна діяльність – асистент кафедри терапії (2004), доцент. Має 38 наукових праць, у тому числі 22 статті і одну монографію. 

Сорокова В.В.- кандидат ветеринарних наук, доцент. Закінчила ФВМ ПДСГІ (1998) та аспірантуру, кандидат ветеринарних наук (2007 ), доцент ( 2012). Педагогічна діяльність - асистент, старший викладач, доцент кафедри патологічної анатомії та інфекційної патології ПДАА за сумісництвом ( 2000 - 2017), доцент кафедри нормальної і патологічної анатомії та фізіології (із 2017). Посада за основним місцем роботи – завідувач патоморфологічним відділом Регіональної Державної лабораторії держпродспоживслужби в Полтавській області (1998 – по теперішній час ).

Омельченко Г.О. – кандидат ветеринарних наук, доцент. Закінчила Сумський с. г. інститут (1997) та аспірантуру в ньому ( 2000) . Захистила дисертацію кандидата ветеринарних наук (2003) і одержала диплом доцента (2006). Опублікувала 90 наукових праць.

Щербак В.І. – старший викладач. Закінчив ФВМ ПДСГІ(2001), магістратуру (2002) та аспірантуру в ПДАА. Готує дисертацію кандидата ветеринарних наук. Педагогічна діяльність – асистент, старший викладач кафедри анатомії та фізіології тварин

Шерстюк Л.М. - старший викладач . Закінчила ЗІФ ПДСГІ (1983). Як здобувач готує дисертацію кандидата наук. За результатами досліджень опублікувала 36 наукових праць, в тому числі і два патенти на винаходи.

Марченко Т.М. – завідувач проблемної науково – дослідної лабораторії кафедри нормальної і патологічної анатомії та фізіології тварин , заочний аспірант кафедри. Закінчила ФВМ ПДАА. Попередні посади – лаборант кафедри анатомії та фізіології тварин ПДАА, лікар – прозектор. 

Коваленко С.М. – старший лаборант. Закінчила ФВМ ПДСГІ в 2000 році. Спеціальність – зооінженер. В період із 1998 по 2001 роки працювала лаборантом кафедри мікробіології, а із 2007 по 2011 роки – старшим лаборантом кафедри.

В період із 1993 по 2017 роки на кафедрі в свій час працювали професори Самойлов І.Г. і Камбур М.Д.( Замазій); доценти Лисенко М.В., Юдінцева В.М., Данілко Л.М., Мироненко Ю.Г., Тітаренко О.В., Панасенко І.Г., Іванченко М.І. і на посадах лікарів – прозекторів та лаборантів Лещенко І. М., Сова Е.О., Бабанська (Петрушина) І.В., Ткаченко Г.Г., Удовиченко А.В., Вільховик О.С., Рудяшко Д.О., Кравченко Л.В., Бойко А.Д., Вознюк Л.І., Корчан Л.М., Ремесніков М.М., Тригуб А., Масюк М.C.тощо. Образили замовчуванням майже три десятки працівників кафедри. 

Ця книга не попала б ні в Короткий , ні навіть, в Довгий список літературної премії «Книга року ВВС-24» чи інших років ( 6).Зате вона буде першою, яка опублікована, м’яко кажучи, в чорновому варіанті із вкрай неякісним редагуванням. Із цієї причини вона може сміливо претендувати на запис в « Книзі рекордів Гіннеса».

Книга про історію ветеринарної медицини Полтавської області, без сумніву, потрібна. Завдяки праці численних « істориків» під керівництвом Сергія Аранчія її перший варіант був готовий 15 років тому. Нарешті книга вийшла в друкованому, понівеченому вигляді. Тому вона як чорновий варіант потребує грамотного редагування з введенням в неї матеріалів із книги 1, що не обдумано викинуті, та зберегти в ній стиль і форму, яку в свій час задумав Сергій Аранчій. Крім того, треба подякувати активним «історикам» всіх 25 колишніх районів області за допомогу в підготовці матеріалів книги. Можливо, справедливості раді, ввести їх як співавторів за таким орієнтовним списком: Аранчій С., Бердник В., Ащеулова З., Бурлака Г., Грищук В., Горовий Л., Дереча В., Доронін М., Загреба Г., Крачко В., Кольчик Ф., Куземко С., Куліш М., Онацько М., Осташ Ю., Павлов Ф., Паліївець В., Пальчик В., Покотило В., Приходько М., Пурденко В., Рябошапка А., Савенко А., Хорошун Г., Черкас М., Чміленко І., Шніт Ю., Шляпкін О., Шуба В. 

Посилання

1.Бердник Василь Петрович.«Науковці України. Еліта держави ». -Т.3. - К.: Видавництво Логос України, 2014. - С. 112-113. 

2.Бердник Василь Петрович.≤«Золотий фонд нації. Vivat, Україно!» / Упорядник В.В. Болгов. - К.: Українська конфедерація журналістів, 2018. - С.61.

3.Актуальні проблеми фізіології тварин: матеріали Міжнар.наук.-практ. конф., присвяч.120-річчю О.В. Квасницького (м. Полтава, 17-18 вересня 2020).Полтава: РВВ ПДАА,2020.-112 с.

4. Аранчій Сергій. Ветеринарна медицина Полтавщини на межі віків. - Полтава: видавництво «Астрая»,2024.-607 с.

5.Критичний погляд на книгу Сергія Аранчія « Ветеринарна медицина Полтавщини на межі віків». Ч.1. і Ч.2.- 2025.

6. Матвейчук Мар’яна. «Ми здивуємо і живих, і мертвих». Як нагороджували переможців Книги року 2024// https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c1j0p4edjn7o.

7.Лекція 3. Природне та штучне осіменіння//studfile.net/preview/4.

8.Клініка академіка Грищенка. Історія ЕКЗ, показання до екстракорпорального запліднення і його різновиди//implant-ivf.com/about.

Голова Асоціації ветеринарних спеціалістів Полтавської області                         Василь Бердник