Розмір тексту

Режим Януковича нищить демократію в Україні, наближаючи її до авторитарного «Руского міра». Вихід є:

За останні два з половиною роки чинна влада зробила ччимало, щоб знищити національну ідентичність й перетворити Україну на корупційно-мафіозний відстійник. Проте очевидним є ще один пріоритет діяльності ПР. Влада заповзялася за будь-яку ціну викорчувати всі ті паростки демократії, що потроху пробивалися на світ Божий протягом років новітньої незалежності. При всьому критичному ставленні до Кравчука і Кучми все таки варто відзначити, що при них не було такого безпрецедентного тиску на свободу людини, вільне слово, суди. Цей блог - винятково фактаж, думаю, більш ніж переконливий.

   Конституційні норми  про свободу людини стали фікцією

Конституційне право громадян на мирні зібрання совдепівська влада цинічно нехтує. Звичною стала  практика протидії масовим опозиційним, громадсько-політичним і навіть релігійним  акціям. Влітку минулого року МВС не пропускало деякі автобуси, які везли  вірних Київського Патріархату на хресну ходу з нагоди державного (!!!) свята Хрещення України-Руси, Мінтранс зобов’язав автобусних перевізників складати списки пасажирів  у випадку групової поїздки із зазначенням ПІП. Не пасе задніх й  СБУ,  яка   збирала з ректорів столичних вищих навчальних закладів листиіз зобов’язанням стежити за тим, щоб студенти не брали участі у небажаних для влади протестах. СБУ відзначилося  «профілактичними» бесідами  з учасниками протесних акцій проти Табачника, інтернет-блогерами, журналістом газети «Комерсант-Україна» Артемом Скоропадським і навіть з ректором Українського католицького Університету Борисом Гудзяком, котрому  запропонували стежити за судентами з «антитабачниківськими» поглядами. Адміністрація Президента спільно з місцевими  держадміністраціями постійно  збирає  інформацію про політичні уподобання та настрої тисяч активних громадян по всій країні. Під  приводом  «пошкодження плитки на Майдані Незалежності» режим  сфабрикував  кримінальні справи проти учасників «Податкового майдану» у Києві: наприклад, Сергій Костаков промучився у тюрмі  7 місяців.   А щоб остаточно «умертвити»  конституційну норму про мирні зібрання, ПР протягувала  закон, що мав ускладнити  поведення мітингів, пікетів, демонстрацій тощо. Це не вдалося зробити через опір громадськості, але Чечетов обіцяв розглянути одіозний законопроект  у ВР наступного скликання...Показово й те, що  День  Свободи, який відзначався  у річницю Помаранчевої революції, Янукович вже скасував.

Від насилля в українській міліції , за даними впливових правозахисних організацій, постраждало понад   мільйон українців, зокрема, порівняно із 2009 роком цей показник зріс майже удвічі. Як зазначають експерти, якщо в 2010 році кількість постраждалих від незаконного насильства в міліції становила понад 790 тис. осіб, то в 2011 році - 980 тис. Громадська рада при МВС стала фікцією, адже відтепер до неї не входять принципові правозахисники, які раніше відстежували і розказували правду про факти тортур у тюрмах та міліцейських відділках. Вбивство міліціянтами студента Ігоря Індила - один з поодиноких випадків, коли страшна правда стала відомою. Два роки тому Президент публічно пообіцяв мамі Ігоря покарати вбивць-міліціонерів, але насправді віз і нині там.

Влада полюбляє хвалитися законом про доступ до публічної інформації, але  у експертному середовищі домінує інша позиція. Неможливо виграти жодну справу щодо доступу до публічної інформації, якщо вона зачіпає інтереси високопосадовців.

Найкраще це ілюструє справа за позовом журналіста «Української правди» Сергія Лещенка через відмову надати інформацію про ціну, за яку Віктор Янукович викупив у 2010 році ділянку в «Межигір'ї».

Принцип «чиновник - цар і Бог, а всі решта  -бидло» стає неписаним законом. У Полтавській ОДА знехтували одностайною позицією громади Лазірківської сільради увійти до Гребінківського району. «Ну проголосували селяни «за», а нам, комсомолятам, чхати на думку лазірківчан», - десь приблизно так мислять очільники ОДА. А ось ще один із промовистих прикладів. У Заставнівському районі Чернівецької області глава райдержадміністрації Михайло Бойчук разом зі своїм братом та зятем, озброєні рушницею та вінчестером, а також бейсбольними битами, скоїли напад на громадян. У потерпілих зламано ребра, численні травми, а один із побитих, батько дитини-інваліда, опинився у реанімації з проломленим черепом та внутрішнім крововиливом. Провина цих людей у тому, що  ловили рибу на озері, яке служило місцем релаксу тутешнього VIP-чиновництва.

Знищується судова гілка влади

Цікавий факт: екс-суддя Ленінського райсуду Луганська Олена Таранова публічно зізналася, що в 2007 р. «біло-блакитні» привозили в цей суд по 500 тис доларів за кожне визнання неправомірним деяких указів третього Президента. Тож не дивно, що після повернення  до влади ПР палець об палець не вдарила, щоб подолати корупцію в судах, скоріше навпаки. Першою прогриміла так звана "судова реформа". Її суть полягала у суттєвому зниженні впливу Верховного суду, до речі,його голову Василя Онопенка як людину демократичних переконань замінили на вихідця з Донбасу. Судова влада остаточно втратила будь-які натяки на свою незалежність. Варто лиш згадати ситуацію, коли  2010 р. в Одесі, Харкові і Луганську «справедливі» суди зробили мерами не тих, кого вибрали люди, а тих, на кого вказали згори. Резонансними стали «сталінські» суди проти Тимошенко, Юрія Луценка та інших заарештованих діячів опозиції , коли  винесення обвинувальних вироків відбулися з численними порушеннями процесуального законодавства. Законом «Про судоустрій і статус суддів» штучно звужено повноваження Верховного Суду України, натомість необґрунтовано розширено повноваження Вищої Ради юстиції з питань призначення та звільнення суддів та дисциплінарного провадження щодо суддів.  За пошкодження погруддя кату українського народу Сталіну в Запоріжжі  активістів-патріотів з громадської організації «Тризуб» засуджено  до ув’язнення !.  Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України" скасовано вимогу вносити всі рішення судів до Єдиного реєстру. Відтепер "перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включенню до Реєстру, затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України". Новий Кримінальний процесуальний кодекс  позбавляє права бути захисниками осіб, які не є адвокатами. Корупціонерів, мажорів-вбивць горе-судді відпускають під заставу або виправдовують. Наприклад, син депутата-"регіонала" Володимира Демішкана Сергій, якого обвинувачували в організації викрадення та жорстокого вбивства, отримав умовне покарання! І це при тому ,що засуджений  свою вину визнав повністю і показав, де знаходиться труп! Незалежні медіа наводять сотні подібних прикладів.

Свободу слова - під асфальт?

Вищенаведене –то лише квіточки. Про ситуацію навколо каналу ТВі писав тут//blog.poltava.to/author/pustovgar/1216/ . Справді, найбільших «успіхів» режим Януковича досяг, вбиваючи свободу слова. Фактів - сила-силенна. Наводжу фактаж   з надійного  першоджерела - сайту «Телекритика».  На Дніпропетровщині побили працівників телестудії «Акцент-медіа». Охоронці президента Януковича застосували силу до журналіста каналу СТБ Сергія Андрушка, коли той знімав виступ президента на виставці «Агро-2010». У Донецьку двоє невідомих пошкодили апаратуру і погрожували розправою  22-річному фотокореспондентові регіональної газети «Донецькі новини» Данилові Павлову, який робив зйомку за завданням редакції. У центрі Житомира невідомий завдав два ножові поранення редактору районної газети «Сільське життя» (Житомирський район) Валерію Івановському. У Василькові невідомі побили журналіста місцевої газети Владлена Сергієнка.  Журналіста газети «Вільний вибір» Дементія Білого побила охорона херсонського мера Володимира Сальдо під час його звіту перед виборцями в театрі імені Миколи Куліша в Херсоні. У Миколаєві побито громадського діяча та видавця журналу «Горожанин» Юрія Юріна. Колектив регіональної газети «Зоря Тарханкуту» заявляє про побиття свого кореспондента Сергія Антіпенка в селищі Чорноморське. Київська міліція провела обшук у квартирі блогера і журналістки Олени Білозерської.  Побито редактора газети «Незалежний кур'єр» Сергія Рибаченка, постраждалий у коматозному стані. У закарпатському районному центрі Виноградів підпалено автомобіль засновника і головного редактора незалежної газети «Чорна Гора» Володимира Мочарника. Міліція допитувала  авторів популярної «Газети по-українськи», наприклад, її кореспонденту  зі Львова Євгену Борісову, який оприлюднив статтю про закидання фарбою біл-бордів із зображенням Януковича, слідчий МВС погрожував катуваннями і  в деталях  розповідав, як саме проводять тортури, а у донецького кореспондента «Газети по-українськи» Тетяни Светницької  охорона президента Віктора Януковича видалила з фотоапарата частину знімків. Депутат від Партії регіонів Олексій Журавко накинувся на журналіста «Української правди» та намагався вихопити в нього фотокамеру. Інцидент стався у Верховній Раді.  Журналістка «Независимого телеканала Севастополя» Тамара Акіменко написала заяву про звільнення «за власним бажанням» після тиску головного редактора щодо сюжету про проблеми зі свободою слова. Головний редактор комунальної газети «Вісник Кременчука» Юлія Билина заявила про своє звільнення на вимогу міського голови Кременчука Олега Бабаєва. Черкаські журналісти обурені погрозами місцевої влади про закриття з 1 березня телеканалу «Антена-плюс» та тиском на газету «Антена».

Одним із перших кроків одеських регіоналів було  рішення вивести ОДА зі складу засновників єдиної    обласної україномовної газети «Чорноморські новини», тим                         самим позбавити її бюджетної підтримки. Мер-регіонал Одеси Костусєв завдав гарматних пострілів по незалежному каналу "Нова Одеса" (на нього не раз вчиняли напад і робили незаконні обшуки «Беркут», «Сокол»,  прокуратура та УБОЗ), газеті "Чорноморські новини" , інтернет-газеті "Взгляд из Одессы" і газеті "Юг". Судові процеси, виклики до слідчого, погрози виселити з приміщень, тиск на родичів - це реалії, з якими все частіше стикаються працівники непідконтрольних владі засобів масової інформації та незалежні журналісти Одеської області.

Позапартійного патріота, президента національної радіокомпанії Віктора Набруска звільнено з посади , його замінили на екс-прес-секретаря Аврахова. Протягом двох останніх років холдинг олігарха Коломойського переформатував  популярний в Києві телеканал «Сіті», який доволі критично реагував на рішення і дії чинної влади, а надто столичної, а ще закрив газети «Нова» і «Газету по-киевски», журнали «Главред» і «Телекритика», які теж не були лояльними до влади. Сюжет про корупцію у Хмельницькій облдержадміністрації, який для програми журналістських розслідувань «Гроші» («1+1») підготував її ведучий, наш земляк Олег Дейнека, не пустили в ефір. Журналіста програми, яка раніше  зачіпала фінансові інтереси високопосадовців,  керівництво каналу звільнило. Новими власниками телеканалу ТОНІС стали структури, які пов'язують із сином президента України Олександром Януковичем. А генпродюсером  Державного об'єднання «Луганська обласна державна телерадіокомпанія»  регіонали призначили В'ячеслава Матвєєва – громадянина Росії. Він скасував виробництво багатьох телепрограм, які протягом багатьох років були обличчям луганського телебачення, завойовували багато нагород на різноманітних конкурсах. За його прямою вказівкою в передачах суспільно-політичного формату постійно піднімаються такі роз'єднуючі суспільство питання, як статус російської мови та  доцільність розшматування України через федералізацію. Знущанням над свободою слова став розподіл Нацрадою з телебачення і радіомовлення цифрових телечастот: їх роздеребанили між телеканалами олігархів-регіоналів Ахмєтова,  а незалежні телемедіа як от ТВі,чи канал «Культура» до «цифри» не пустили.

Роздруківки з приписами на тему висвітлення основних подій запровадили у   Донецькій облдержтелерадіокомпанії,«темник» являє собою детальний план основних тем випусків новин. При цьому головними подіями незмінно стають офіційні заходи  керівників  ОДА. Олену Довженко, кореспондентку відділу «Політика» газети «Життя», яка належить Донецькій облдержадміністрації та облраді, було звільнено з роботи одразу після виходу її публікації «У дитбудинку вмирають від голоду», в якій ішлося про зловживання адміністрації Торезького інтернату для дітей-інвалідів.

«Субота» - єдина газета, яка не «лягла» під  діючий режим в Запоріжжі. Наклад цієї газети відмовляються друкувати місцеві фірми, бо бояться мати проблеми з владою.

Одіозний харківський тандем «Добкін-Кернес»  б’є прямою наводкою по вільному слову: тут  по-бандитськи знищили  телекомпанії А/ТВК і «Фора»,  їхні редактори Ірина Рубашко та Олена Баранник i понині намагаються повернути втрачені права через суди.   Незалежних журналістів  цькують: невстановлені зловмисники залили майданчик біля їх квартир кров’ю, розкидали навколо шматки печінки і тельбухи,  присилали траурний вінок і конверти з цвинтарною землею.

 Щоправда, намагання біло-блакитних цензурувати ще й всесвітню павутину наразі безуспішні : переслідувалося  інтернет-видання «Лівий берег», спроби МВС закрити найпопулярніший в українському інтернет-просторі файлообмінник  EX.ua сколихнули всю країну; згодом влада, нахабніючи від безкарності, взялася за популярний сайт – "Дорожній контроль", громадські кореспонденти якого стали кісткою в горлі  Державній автомобільній інспекції.          

Редакція журналу «Український тиждень» заявила про тиск і штучне обмеження доступу видання до читачів. Редакції  всеукраїнських   журналів  «Сучасність», «Трибуна» та    «Наука і культура»  влада виселила з приміщень.

Що маємо?  Що робити?

Яких ще фактів треба, які ще аргументи потрібні, щоб переконатися в очевидних речах? Дожилися вже того,що експерти з міжнародних правозахисних  організацій Україну  визнали державою з найбільшим падінням рівня демократії у Європі і виключили  з категорії «вільних країн» й  віднесли до «гібридних режимів» (авторитаризм з елементами демократії). Отож, тепер знаходимося у одному «веселому» списку зі Свазілендом, Камбоджею, Бурунді, Замбією і Венесуелою.

Влада Януковича переворює Україну на малоросію, таку собі Росію № 2 , де за зразком Путіна вже немає навіть натяку на людські права і свободи, де закатали під асфальт  свободу слова, де взагалі не проглядаються  перспективи демократичного шляху. Ми цього хочемо? Ні! Цю владу треба зупинити! Віддавати голос за біло-голубих губителів української демократії – це великий гріх ! Голос за опозиційні партії (обирати потрібно поміж відомих трьох прохідних) і їх узгоджених кандидатів по багатомандатних округах -це боротьба за збереження демократії! Інакше, вибори 2012 р. стануть останніми в новітній історії України, і якщо потім вони й відбуватимуться, то лише «для проформи», як у Білорусії, де заправляє диктатор .

Олег Пустовгар

Про автора

Олег Пустовгар

Олег Пустовгар

Представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області

442
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему