15.06.2015 | 23:19

Перший день у Варшаві: Сейм, Антикорупційне бюро та партисипативний бюджет

Вчора я описував свою подорож потягом Київ-Варшава. Тепер час розповісти про перші враження від цього міста і його інституцій.

Як і обіцяв, я постараюся писати про ті цікаві речі, які бачитиму за цю тижневу подорож у Польщі. Нагадаю, що зараз я перебуваю на програмі «Молодь змінить Україну» від Фонду Богдана Гаврилишина. Суть програми: шість молодих людей з різних міст нашої держави у Польщі зустрічатимуться з представниками місцевих інституцій, щоб отримувати досвід, який можна використати для трансформації України.

Отож, сьогодні ми відвідали три інституції: Сейм, Національне Антикорупційне Бюро та Лабораторію соціальних інновацій та науковових досліджень «Stocznia». Розповім про них більш детально.

Сейм

Першим ми відвідали Сейм. Це нижня палата Національної Асамблеї Республіки Польща, яка представляє законодавчу владу держави. У сучасному вигляді він створений у 1989 році, після краху комуністичного режиму в Польщі.

У Сеймі на нас вже чекав Гжегош Коваль. Він провів учасників делегації до Пьотра Чібальського, який вже сидів з підготовленою лекцією. Чібальський – доктор наук (PhD), представник Бюро досліджень Канцелярії Сейму Республіки Польщі.

До речі, на прохідній Сейму знаходиться контейнер для використаних батарейок. Мабуть, поляки дбають про екологію.

Пьотр розповів про історію Сейму, починаючи від 1454 року. Потім Чібальський ознайомив українців з повноваженням цієї установи.

Я не заглиблюватимуся детально у цьому блозі в таку специфічну галузь. Звісно, понад півтисячолітня історія парламентаризму у Польщі грає на користь цій державі, адже вкорінила цю традицію законодавчої влади на багато поколінь.

Фото Юлії Кокоянчук Фото Юлії Кокоянчук

Одне з найскладніших завдань для Сейму в останній час – адваптувати свої закони до законодавства Європейського Союзу. Багато таких актів мали дедлайни, в які довелося вкластися. Тобто час – найбільша проблема Сейму на той момент. Пік припав на період з 2001 по 2004 роки.

Одні з найскладніших законів для адаптації у Польщі – ті, що стосувалися торгівлі землею. Особливо його боялися фермери, які могли втратити свої землі.

Сам Чібальський не шкодує про об’єднання Польщі з Європейським Союзом. Хоча не приховує, що близько 2 мільйонів поляків емігрували працювати у багатші країни Європи. Дуже важливим для країни Пьотр називає фінансування від ЄС. Якби не ці кошти, то Польща надовго залишилася б у кризі.

При розробці закону його розсилають неурядовим організаціям. Сейм тісно співпрацює з журналістами (навіть більше, ніж це регламентує закон).

Крім того, саме приміщення Сейму дуже відкрите для громади. Навіть 5-річний син Пьотра приходив сюди на екскурсію. Також тут інколи проходить молодіжний сейм – представники молоді, яких обирають по всій країні, приїздять сюди і моделюють роботу парламенту.

Щодо комунікації депутата з громадою: люди можуть приходити в офіс обраного ними депутата. Є навіть наскільки популярні депутати, що їм навіть не потрібно робити кампанії – їх все одно оберуть.

До речі, одне з найпопулярніших зловживань депутатів Сейму – перевищення швидкості (нам би так).

А найважливішим інструментом контролю над депутатами Пьотр назвав медіа.

Далі працівниця Канцелярії Сейму Марія Пйонтек провела нам екскурсію приміщенням. Одночасно у залі, де Сейм приймає закони, перебувало ще кілька екскурсій для школярів. Польським учням уже з малих років показують роботу законодавчої гілки влади.

Також у холі постійно знаходиться виставка, яка змінюється час від часу. Ми застали стенди, які розповідали про соляні шахти Польщі.

Мене вразили також меморіали з викарбуваними іменами депутатів Сейму, які загинули під час Другої Світової війни. Інший – присвячений пам’яті загибелі польської політичної еліти під Смоленським 2010 року у авіакатастрофі (серед яких і Президент Польщі Лех Качинський).

Журналістам у Сеймі дуже зручно працювати, адже для них тут є спеціально обладнана частина приміщення, де вони можуть сидіти над своїми матеріалами, ставити камери і «ловити» потрібних їм політиків для інтерв’ю.

Також ми відвідали і приміщення Сенату. Воно набагато менше за Сейм. Туди теж водять школярів на екскурсію. До речі, це могло б стати хорошою ідеєю для Полтавської ОДА.

Закінчили цю екскурсію ми маленькою моделлю адміністративних будівель цього району.

Центральне Антикорупційне Бюро

Це єдине фото, яке я можу виставити з цієї установи. Оскільки ця організація – спецслужба, то всі електронні прилади і речі довелося залишити на прохідній. Мало того – за складністю проходження через прохідну Центрального Антикорупційне Бюро Польщі може змагатися з аеропортом в Борисполі. На зустріч я зміг взяти тільки ручку і блокнот.

Ім’я офіцера, який проводив з нами зустріч, я називати не буду (з міркувань безпеки). Припустимо, що його звуть Анджей Міхалський.

Отож, Анджей минулого року працював в Україні, тому прекрасно знає про проблеми з корупцією нашої держави.

Сам він почав працювати у ЦАБ 8 років тому.

9 червня 2006 року був прийнятий закон про Центральне антикорупційне бюро.

Начальник ЦАБ може призначатися на каденцію у 4 роки з можливістю одноразового переобрання. Призначається він Прем’єром-міністром після консультацій з Президентом, Сеймовою комісією у справах спецслужб та колегією у справах спецслужб.

Відбір працівників у ЦАБ доволі суворий. Це повинен бути поляк, який не працював з комуністичними спецслужбами, не має кримінального минулого. Спецслужби перевіряють не тільки кандидата, але й його друзів, родичів. Психолог спілкується навіть зі священиком кандидата. Потім на апліканта чекає детектор брехні і медичний тест. Якщо поляк все це пройшов – то він може приєднатися до ЦАБ.

Не зупинятимуся на оргструктурі ЦАБ, але вона дуже велика. Цікаво, що в них є відділ внутрішнього контролю, який слідкує за діяльністю самої структури.

Щороку ЦАБ отримує інформацію про 7000 корупційних справ, але тільки 10% з них становлять корисну інформацію. Проте решту не викидають на смітник – інколи і ця інформація буває у пригоді.

ЦАБ відкритий для журналістів, громадян, НУО, активно моніторять відкриті джерела.

– Ми намагаємося бути скрізь, де трапляється корупція, – говорить Анджей.

У 2014 році у ЦАБ працюють 764 функціонера і 115 працівників. Міхалський говорить, що дешевше утримувати цивільних працівників, ніж навантажувати офіцерів адміністративними справами.

ЦАБ має 11 регіональних офісів у Польщі. У Гданську працює 40 чоловік, а у Катовіце, яка набагато менша – 100 чоловік. Проте у Катовіце набагато більше розвинута промисловість, тому там і більше ризику виникнення корупції.

При плануванні роботи ЦАБ брали ідеї з Сінгапуру, Гонконгу як з країн, яким найефективніше вдалося подолати корупцію.

Спочатку зарплати працівників ЦАБ були вищі, ніж середньостатистичні зарпалати офіцерів поліції у Польщі, проте зараз уже більш-менш зрівнялися.

Анджей спілкувався і з Прем’єр-міністром України Арсенієм Яценюком, і Артемом Ситником (директором Національного антикорупційного бюро України). І на його думку, якщо людина корупціонер, то немає різниці, скільки вона отримує заробітньої платні.

ЦАБ сам вирішує, кого контролювати, без вказівок згори.

Крім того, ЦАБ займається не тільки пошуком корупціонерів, але й навчальними сервісами (в тому числі і фінансованими ЄС), антикорупційними публікаціями, курсами для службовців, участю у дослідницьких проектах, організацією конференцій, участю в роботі урядових колективів. За час свого існування ЦАБ провів близько 560 тренінгів за участі 21000 службовців.

За Індексом Сприйняття Корупції (СРІ) від Transparency International у 2007 році Польща займала 61 місце. У 2014 році вона займала 35 місце. Анджей називає це успіхом роботи ЦАБ.

Лабораторія соціальних інновацій та науковових досліджень «Stocznia»

Останньою організацією, яку ми відвідали цього дня була Лабораторія соціальних інновацій та наукових досліджень «Stocznia». Це приміщення з дуже цікавими і по-доброму дивними людьми – Евою Стоклускою та Агатою Блуж.

На цій зустрічі говорили переважно про партисипативний бюджет. У полтавських медіа це слово я почув десь з місяць тому.

Фото Артема Вівдича Фото Артема Вівдича

В чому суть? В бюджеті міста муніципалітет закладає певну суму коштів (наприклад, 1%). На ці гроші міська влада готова реалізувати проект мешканців. Тому активні громадяни подають ідеї своїх проектів, найцікавіші і доцільні беруться до реалізації.

Ці проекти вимагають багато активності. Перша частина процесу – інформаційно-навчальна. Друга – оцінювання процесу. Для того, щоб залучити до свого проекту громаду, треба багато попрацювати над його промоцією.

У Польщі зараз близько 100 спільнот займаються промоцією ідеї партисипативного бюджету.

Відсоток від бюджету, який влада готова витрачати на такі проекти, різний. У Варшаві він становить мінімум 0,02% (але все одно це хороші гроші). В середньому – 0,5-1%.

Інколи дуже добре, коли автори проекту самі між собою обговорять свої ідеї, адже зрозуміло, що бюджет – ресурс обмежений, тому варто раціонально їх використати.

З досвіду спікерів, часто відбувається конфлікт між проектами велосипедистів і автомобілістів. Переважно партисипативні проекти мають інфраструктурну складову – якість простору, дитячі майданчики, відкритий простір.

Для популяризації ідей партисипативного бюджету варто будувати потужну інформаційну кампанію: вірусні відео, постери, лого.

Загалом, це цікава ідея, яка тільки починає розвиватися не тільки в Польщі, але й у світі, і вона несе активізацію локальних громад.

Кінець дня

По суті, на сьогодні наша подорож закінчилася. Завтра на нас чекають інші інституції, досвід яких нам цікаво зрозуміти. А поки що ловіть фото вечірньої Варшави, цього чарівного міста, в яке я по-троху починаю поринати. 

Про автора
Роман Повзик
медіаконсультант
Роман Повзик
69
Останні публікації