14.12.2014 | 14:31

Безопозиційна Полтава

   Опозиція – це не значить екс-регіонали, опозиція – це не значить сепаратисти, опозиція – це не значить агенти ФСБ і молдавської контррозвідки, опозиція – це не значить постійно незгодна баба Яга.

   Опозиція – це, в першу чергу, інша точка зору (в ідеалі – альтернативна). Опозиція – це контроль. Опозиція – це те, що якраз у нас відсутнє. Я маю на увазі реальну опозицію, а не горлапанів, «народних месників» з айфонами.

   У Полтаві є поодинокі опозиційні особи (різного масштабу), але відсутня опозиція, як потужна суспільна організація. Є ті, хто кричить (сьогодні від одних, завтра від інших), але після крику – тиша. Бо насправді можливість бути потужним альтернативним контролером вимагає величезну кількість часу, сил, грошей, зв’язків (одним словом – ресурсів). Тому й виходить до болю банальна ситуація фактичної безопозиційності.    Громадськість спонтанна, ситуативна, недовготривала, неорганізована. Чому? Бо не має тилового ресурсу. А ось ті, хто цей ресурс має, навіть якщо і перебувають в опозиції, то лише певний «потрібний» передвиборчий період. Класика жанру. Великий капітал продовжує рулити, малий і середній – лише терміни для податкової. При всіх «змінах» закон до сих пір не став «одним для всіх». Занадто це вже довготривалий і болючий процес. Право без права. Коли для більшості наступить точка неповернення, тоді почнуться зміни. Ось тільки ця точка у кожного своя.

   Хоча контури активного громадського спротиву починають вимальовуватись навіть у ментально провінційній Полтаві. А сама область має хороші ресурсні перспективи, боротьба за них буде ще довгою. Першими дзвіночками цього процесу є і «група Жеваго», і реінкарнація регіоналів, і проект «народний губернатор» Капліна. Пацани хочуть свою частину корови. Чи зуміє громадськість захистити годувальницю?

Про автора
Останні публікації