Сон

Історія ця була розказана Галиною Романько, жителькою села Єрок, що під Миргородом, у зв`язку з сектантами. 

Ось як внадились вони до мене ходити. Як ранок, а вони тут як тут, на порозі. І книжки читають, і влибаються, і за руки тримають, і в очі заглядають. Та лагідні такі, та добрі. А я одинока живу, родичів нема нікого, побалакать ні з ким. 

Тут я вже їм і хату готова була одписати. Так вони мені вгодили. Кажу їм: ось завтра прийдете, одпишу вам хату. Помолилась, подушку перехристила, лягла спати. 

Коли сниться мені: летю я голубкою, а поряд старий голуб крилами маха. Коли ж підлітає до мене молодий голуб і кличе до себе. Я так зраділа, покинула старого, стріпнула крилами і за молодим. А тут вже й переїзд над путями перелітати, скоро село. Згадала я про старого голуба, озирнулась, він далеко, і так шкода його стало, що обернулась і полетіла до його. Сіли з ним на гілку вербову, похнюпились, тут мене й кинуло. 

Прокинулась, а гості учорашні, з секти, стукають у двері. Я їх впустила в хату, вибачилась, сказала: - з якої вірою жила, з такою і вмірати буду. Прощавайте. Вони мовчки розвернулися і потиліпали. З тих пір я їх більше не бачила.