рок-байрак

(повістина)

1

- Знаю одну людину, яка слухає "Дісі" і "Ласковий май".
- І хто ж цей красень?
- Льоха Джексон.
- Брехня. Він у футболці з надписом "Ария" ходе.
- Та да. Тільки я на власні очі бачів, як Льоха над касетником головою мотав і підспівував: - " Старий лес".
- Це його краля спортила.

Двійко хлопців -  Ас і Малюта, висижували на лавах у дворі п`ятиповерхівок третю годину. Осінні канікули добігали кінця. Післязавтрього вже треба було йти до школи. Тиждень тільки й мелькнув під рики коротуна Диркшнайдера. Плівка із записом альбому зразка вісімдесят другого року потрапила до їх магнітофону випадково. У середу Шнек з першого поверху закотив п`янку. Періодично випитим пляшкам, ватага підлітків вибігала під парадне смальнути цигарку і послухати благання Сі Сі Кеч. Малюта поглядав на галасаючих петеушників з розтрощенного сідала дитячої гойдалки. Вони дратували його своїм старшинством, музикой, показовим нахабством. Дратували, бо йому ще до цієї свободи був цілий рік школи. Випускний восьмий клас. А тоді вже - шнеція. 

- От уроди. Невже таке можливо вислуховувати годинами? Він гидливо відвів погляд і харкнув.
Раптом попса змовкла. Під парадним гиготнули і мабудь перекидали касету. Малюта різко встав, штурнув гойдалку і подибав до дому. Досить на сьогодні. Пролунав гитарний скрегіт, потім ще, додалися барабани і заричав дикою ярістю вокаліст. Малюта зупинився і став слухати. У грудях поволі, услід жорсткому ритму, виник якийсь дивний рух. Серце закалатало. Схвильований і вражений, він слухав і розумів, що цю касету неодмінно треба виклянчити. І сьогодні. Зараз.

Звісно, що Шнек касету зразу не дав. Мовляв, там останній концерт Сі Сі Кеч. Словом, повиламовувся і сказав зайти. І принести пачку цигарок "Космос". Що було негайно зроблено. За годину, зачинившись у кімнаті, Малюта переписав на батьківську плівку нечувані речі. На Шнековій касеті, з одного боку, олівцем, було виведено "Аксепт". Назавтра у дворового фаната хєвіметал Меркулова було з`ясовано, що "Аксепт" - це группа з буржуйської Германії, вокаліста звуть Удо Диркшнайдер, альбом  -  "Безжалісний та дикий". Звуки назв і прізвище лідера рок-гурту чарували вуха, висвячували думки. Пісні слухались безперервно. Вимкнута кнопка пуск сприймалась, як тяжка образа. Навколишній світ змарнів. Єдиною прикрасою недосконалості сірого середовища стали гитарні рифи. 

Ас витяг з кишені ножа, став вирізати щось на лаві. Вечір стрімко накинув підсліпкувате покривало сутінків на притихлий двір. Вікна квартир безпорядно спалахували жовтими світами. Кухні перших поверхів пооткривали фортки, зашкварчали яєшнями. Було чутно голоси вечерявших.
- Шо ти ріжешь?
Малюта схилився над різбяром. Ас струсив зайві стружини у траву, підвівся.
- Мені родаки наказали бути раніше сьогоді. Давай.
- Не забудь програму "Время" глянуть. Кіно. Що за кіно? Що це за надпис? Ти з дуба впав? -  Сердито крикнув услід

Малюта . 
  Ас не обернувся, буркнув поперед себе:  - Гурт з Ленінграду. Не чув? Селюк...
                                                        (далі буде...)