9 травня

В дитинстві мій ранок дев`ятого травня завжди починався з почуття прохолоди. Сонце тільки но підіймалось над чотириповерхівкою і двір, густо вибухнувший всілякою зеленню, останні хвилини перебував у росянім передпокої. Тюльпани; червоніли де-інде, розсипані по клумбах. Смикнувши пару бутонів, я крокував на центральну вулицю зайняти своє місце у святковім ланцюжку. Іще обовязково тріпав кульбабу. Обривав жовту голівку і темний низ стебла. Виходила гучна дудка. 

Кілька разів ходив після параду до рідної бабці. Діда вже не було живого. За цілий день гостювань не чув жодної згадки про війну.

 Зате післяобід, на толоці, хлопці ділились на німців і наших і аж поки сонце пропаде, а потім з`явиться з лозиною дядько, стріляли один в одного із палиць і шпурляли коп`ями з очерету.

Отаке воно, моє дев`яте травня - прохолода, квіти і войнуха.