Сталіна Чубенко: шлях матері Героя
Війна змусила багатьох по-іншому подивитися на свободу та незалежність, на відповідальність і власний вибір. У такі нелегкі часи особливо важливо чути тих, хто не дає забути про пережите, говорить правду і працює з молоддю, виховуючи почуття патріотичного обов’язку і важливості збереження пам’яті. Саме з такими людьми ГО «Захист держави» вибудовує співпрацю.
Прикладом є Сталіна Чубенко — волонтерка, громадська активістка й мати наймолодшого Героя України Степана Чубенка. Її життєва історія — це приклад того, як можна перетворити біль на силу, а втрату — на пам'ять.
Пані Сталіна неодноразово співпрацювала з ГО «Захист держави». На запрошення організації вона зустрічалася зі школярами Миргорода, Решетилівки, Котельви, говорила з молоддю про ціну свободи, відповідальність за власний вибір, про війну не як абстракцію, а як реальність, що торкається конкретних людських доль. Її позиція й погляди співзвучні з цінностями організації.
Жінка пройшла через важкі випробування. Її син Степан Чубенко — український школяр, воротар краматорського «Авангарда», волонтер і патріот — у 2014 році був закатований і розстріляний бойовиками проросійського бандформування «Керч» лише за те, що не приховував своєї проукраїнської позиції, не став зрадником і навіть під тортурами відмовився воювати проти України. Йому було шістнадцять. Посмертно він став Героєм України.
Після зникнення сина жінка зробила те, на що здатна не кожна людина навіть у мирному житті. Вона самостійно шукала Степана на окупованій території, говорила з тими, хто тримав його в полоні, домоглася ексгумації його тіла, дізналася імена катів, не дозволила замовчати злочин і добилася винесення вироку вбивцям сина.
Після цього жінка вирішила зробити все можливе, аби пам'ять про Степана Чубенка жила.
Вона багато їздить — школами, училищами, коледжами, університетами, бібліотеками — проводить зустрічі пам'яті та презентації, де ділиться спогадами про сина і про його свідомий вибір до кінця бути вірним Україні, про події в Краматорську 2014 року.
З 2015 року пані Сталіна активно займається волонтерством, а після переїзду до Полтави у 2022 році долучилася до «Полтавського батальйону небайдужих», де разом з іншими жінками плете маскувальні сітки для фронту.
Ще одним способом відволіктися від важких думок для Сталіни стала творчість. Вишивка картин бісером, малювання та створення сувенірів допомагають їй знаходити внутрішній спокій.
Окрема сторінка її життя — збереження творчості сина. Вона упорядкувала й видала книгу «Степан Чубенко. Я зрозумів сенс життя», до якої увійшли його вірші, есе, листи та вірші, присвячені Степану.
Пам’ять про Степана живе й у діях: започатковано його друзями обласний щорічний футбольний турнір «Більше, ніж життя», у команді «Авангард» (наразі «Краматорськ») за ним навічно закріпили номер «1», заклад середньої освіти №12 у Краматорську, в якому він навчався, носить ім’я Степана Чубенка, у 2021 році у Саду Бернацького був встановлений пам’ятник юному голкіперу і патріоту, у 1 роті батальйону «Сармат» одній із БМП офіційно дали ім'я Степан Чубенко.
За фахом Сталіна Чубенко — педагог. Вона працює в ліцеї, де навчався її син, проводить онлайн-уроки для дітей з Краматорська, яких війна розкидала по всьому світу. Нині вона принципово говорить українською й закликає до цього інших, наголошуючи на важливості мови та знання власної історії.
Для ГО «Захист держави» співпраця з такими людьми — важлива частина роботи з національною пам’яттю та виховання патріотизму. Готовність жінки говорити з молоддю про складні речі допомагають зберігати пам’ять, формувати відповідальність і не втрачати орієнтири навіть у найважчі часи.
