День, присвячений Володимиру Малику: зустрічі в Хоролі та Миргороді

 У Хоролі захід відбувся у центральній публічній бібліотеці о 10-й годині ранку, а вже о 13-й годині громада Миргорода зібралася в публічній бібліотеці імені Давида Гурамішвілі Миргородської міської ради.
Обидві зустрічі об’єднала постать сина письменника – Олександра Сиченка, заслуженого лікаря України, члена ГО «Захист держави», засновника та голову обласного благодійного фонду «Слово» імені Володимира Малика.

 У своїх виступах Олександр Сиченко розповідав про дитинство та юність батька, про пережите ним в часи Голодомору, Другої світової, про переслідування з боку радянських спецслужб. Попри всі труднощі, Володимир Малик усе життя присвятив українському слову та мові, залишивши після себе багату літературну спадщину. 

 Твори письменника, серед яких найвідоміші його романи “Таємний посол”, “Князь Кий”, перекладені багатьма мовами, стали класикою української історичної прози, демонструючи силу й незламність козацького духу українців.

 У Хоролі зал був переповнений: місцева інтелігенція, письменники й митці, шанувальники літератури, старшокласники гімназії №1. Атмосфера була живою й теплою. На зустрічі добрим словом згадали директора гімназії та волонтера Миколу Копайгору, який у цей час саме вирушив у поїздку з автомобілями для фронту. Його робота у волонтерському та національно-патріотичному русі є прикладом для багатьох. На завершення Олександр Володимирович подарував бібліотеці книги, пов’язані з історією Хорола. 

Численною та різноманітною була аудиторія й у Миргороді: шанувальники літератури, вчителі, бібліотекарі, письменники та митці.  Люди уважно слухали, ділилися власними враженнями від творчості письменника від почутого з уст його сина. До слова долучилася й голова літературного об’єднання «Дієслово» Людмила Васильченко, яка підкреслила важливість спадщини Володимира Малика для української культури.

Пролунало чимало щирих слів на адресу Олександра Сиченка – не лише як нащадка письменника, а й як лікаря, митця та громадського діяча. Особливо зворушливим був момент, коли жінка дякувала йому за лікарську допомогу її родині й пригадувала власні зустрічі з Володимиром Маликом. 

Учасники заходів вшанували пам’ять полеглих воїнів-захисників хвилиною мовчання.

Обидві зустрічі переконують: творчість Володимира Малика залишається живою й актуальною, а українське слово й надалі єднає покоління, зміцнює національну пам’ять і дарує силу для майбутнього.