Антикорупційна реформа під загрозою: не будемо мовчати
Законопроєкт №12414, ухвалений Верховною Радою з внесеними в останній момент змінами, ставить під пряму загрозу незалежність НАБУ та САП — ключових інституцій, створених у 2015 році для реальної боротьби з корупцією у верхівці влади.
ГО«Захист держави» не може не висловити свого обурення та категоричної незгоди з таким кроком. Ми добре пам’ятаємо, як виглядала "боротьба з корупцією" до створення незалежних органів: кругова порука, показові кампанії без вироків, безкарність для «своїх».
Створення НАБУ і САП після Революції Гідності стало справжнім проривом. Тоді, в 2015-му, в Україні вперше з’явився інструмент, який працював не за дзвінком, а за законом. З’явилися підозри народним депутатам, вироки високопосадовцям. І найголовніше — з’явилася надія, що щось змінюється по-справжньому.
Сьогодні цю надію хочуть тихцем поховати. Законопроєкт №12414 делегує Генеральному прокурору надмірні повноваження: доступ до справ НАБУ, право змінювати підслідність, видавати обов’язкові вказівки детективам, підписувати підозри топчиновникам, ігнорувати керівника САП при формуванні груп прокурорів. Це не посилення контролю. Це — узурпація.
І все це — в країні, де 92% громадян вважають корупцію однією з найсерйозніших загроз. У країні, яка воює. Яка щодня втрачає найкращих. У країні, яка не має права допустити знищення одного із небагатьох дієвих механізмів самозахисту — незалежної антикорупційної системи.
Саме тому на вулиці українських міст вийшли люди. У Києві, Дніпрі, Львові, Луцьку, Сумах. І — у Полтаві. На площі біля театру ім. Гоголя кількадесят молодих людей тримали в руках плакати протесту. Так, це була не масова акція, але це був щирий, безстрашний вияв громадянської позиції. Це не мітинг за гонорар — це крик: «Ми бачимо, і ми проти!»
Ми, що в недалекому минулому десятки разів стикалися з бездіяльністю старої системи, знаємо: без незалежного НАБУ і САП країна знову скотиться до ручного "правосуддя". А там — і до повного краху довіри. І до втрати міжнародної підтримки. І до реваншу старої корупційної культури.
Ми не приймаємо спроб подати демонтаж реформ як «оптимізацію». Це відкат назад. І якщо суспільство змовчить зараз — завтра під ніж підуть інші незалежні органи. Бо буде створено прецедент.
Ми обираємо не тишу, а голос. Ми виступаємо за Україну, яка бореться не тільки на фронті, а й із системною внутрішньою корупцією. І не дозволимо злити в каналізацію ті здобутки, які давали надію мільйонам українців.
Ми обираємо справедливість, а не політичні домовленості. Ми обираємо реформи, а не імітацію. Ми обираємо Україну, яку не соромно буде передати нашим дітям.
