Петро Ворона: «Національно-патріотичне виховання – це фундамент обороноздатності держави»

 Участь Петра Ворони, хоч і відбувалася онлайн, не завадила порушити критично важливі теми – безпеку держави, формування нової еліти та роль виховання у зміцненні української ідентичності.Про мотивацію, що народжується з виховання

Петро Ворона – ветеран російсько-української війни, головний сержант роти й батальйону, інструктор у навчальному центрі Сил ТРО – наголосив, що національно-патріотичне виховання (НПВ) є не додатком до системи оборони, а її ціннісним ядром.

«Захисників потрібно виховувати з дитсадка та родини. Тільки тоді з’являється внутрішня готовність до самопожертви заради держави», — зазначив він.

Брак патріотичної підготовки з дитинства, за його словами, прямо впливає на рівень мотивації військовозобов’язаних, а відтак і на боєздатність армії.

 Освіта для ветеранів — обов’язок держави

Петро Ворона акцентував також на питанні адаптації ветеранів до цивільного життя та їх інтеграції у систему публічного управління. Він запропонував:

• змінити кадрову політику держави, заснувавши її на принципах патріотизму, професіоналізму та доброчесності;
• забезпечити ветеранам пільговий доступ до освіти в галузі державного управління;
• створити короткострокові освітні програми для ветеранів, які бажають працювати в держслужбі чи органах місцевого самоврядування.

«Ветерани — це не лише носії бойового досвіду, а й моральні авторитети. Саме вони повинні формувати нову державну еліту», — наголосив доповідач.

 Криза патріотичного виховання у ЗСУ

Виступ мав і критичний характер. Ворона звернув увагу на фактичну відсутність системної роботи з НПВ у Збройних силах України. У програмах підготовки солдатам виділяється всього 2 години з 300 на виховання, що означає ігнорування ідеологічного аспекту оборони.

«Держава не має адміністративної вертикалі, відповідальної за організацію НПВ. Ця робота залежить лише від ентузіазму окремих людей», — підкреслив Петро Ворона.

Він також згадав генералів, які роками занижували роль виховної роботи, роблячи ставку лише на підготовку «солдата-контрактника».

Теоретичні основи: роль армії у формуванні нації

У своїх працях Петро Ворона системно аналізує функцію армії як націєтворчого інституту:

• ЗСУ — це не лише інструмент безпеки, а механізм формування національної ідентичності.
• В армії формується громадянин-патріот, готовий до служіння спільноті.
• Без ціннісної основи армія не зможе витримати тривалу війну на виснаження.

Ізраїльський досвід: вчитися в тих, хто вижив

Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) є прикладом державної системи, де армія виконує виховну, мовну та освітню функцію.

• Прем'єр-міністр Давид Бен-Гуріон наполягав:

"Спочатку потрібно зробити з людини громадянина, а вже потім – воїна."

• Молодіжна система «Гадна» охоплює підлітків 14–18 років, готуючи їх до служби не лише фізично, а й світоглядно.
• Ізраїльська армія займається вивченням мови, історії, національних символів — тобто творить єдність із розмаїття.

Проблеми України у цій сфері

1. Відсутність системного підходу — НПВ у ЗСУ носить епізодичний характер.
2. Мовне питання — українська мова досі не закріплена як обов’язкова у всіх ланках війська.
3. Кадрові проблеми — значна частина офіцерів не готова якісно реалізовувати НПВ.
4. Історична амнезія — армія недостатньо плекала пам’ять про УПА, визвольну боротьбу, спротив московському імперіалізму.

Рекомендації для України

• Створення молодіжної структури типу «Гадна» — системна підготовка майбутніх захисників з юнацького віку.
• Запровадження обов’язкової системи НПВ в освіті, армії та державному управлінні.
• Орієнтація на українських героїв: від козаків до Героїв Небесної Сотні, від УПА до кіборгів ДАПу.
• Мобілізація освітян і ветеранів до спільної виховної роботи.
• Створення кадрів нового типу — не просто службовців, а громадян, які знають історію та мають цінності.

 Заклик до дії

Петро Ворона закликав громадські організації не чекати на державу, а активно:

• взаємодіяти з ТСО України, громадами, освітніми закладами;
• організовувати патріотичні події, лекції, вишколи;
• працювати з молоддю не лише через зброю, а через дух і слово.

«Коли душі наших дітей отруюють рашистські наративи, ми зобов’язані діяти. Виховання — це наша зброя не менш важлива, ніж дрони і снаряди», — підсумував він.

Висновки

Україна потребує рішучої політичної волі для створення ефективної системи патріотичного виховання, яка поєднає історичну пам’ять, національні символи та ідеологію державного будівництва. Без цього — жодна реформа в армії чи управлінні не дасть стійкого результату.

 ГО «Захист держави» продовжує працювати над тим, щоб національно-патріотичне виховання стало дієвим інструментом, а не черговою державною декларацією. Майбутнє сильної України — у сильних духом громадянах.