Дозвілля під час війни у Полтаві
Війна зупинила наше життя, перевернула його із ніг на голову. Вона стосується кожного, іншого варіанту немає.
Що доречно і не доречно під час війни? Чи можна ходити у театри, кіно та гучно сміятися? Де межа між бажанням позитивних вражень навіть у такі часи, і неповагою до почуттів співвітчизників?
Ми почали жити далі, наскільки це можливо, і задумалися про дозвілля під час війни.
Дозвілля - чи можливе воно, коли кожен день гинуть люди в країні від ворожих ракет? Чи маю я право на відпочинок коли йде війна? - це реальні питання нового часу, кожна друга людина собі ці питання ставила. Але так, навіть під час війни ми маємо право на дозвілля.
Щоб мати сили для життя, людина має відпочивати та відновлюватись фізично та психічно.
Отже, давайте проаналізуємо, які можливі були відпочинки у Полтаві з початку повномасштабної війни.
Перше, що хочеться відмітити – це театр.
За майже вісім місяців війни театр імені М.В. Гоголя постійно відкриває свої двері для відвідувачів, з показом нових вистав.
Також свою нішу почесно займають й Полтавський академічний обласний театр ляльок, Симфонічний оркестр та Полтавська обласна філармонія - які також від початку війни організовують заходи для всіх охочих.
І дійсно, люди згадали про культурний розвиток, дехто відкрив собі його заново, а дехто взагалі вперше з ним познайомився.
Далі, говорячи про дозвілля, ми можемо пригадати, що тривалий час не працювали кінотеатри у нашому місті, з огляду на безпеку своїх глядачів.
Звісно, зараз вже робота і в них продовжилася, але як показує наразі час, відвідувачів у них не так багато - бо люди почали відповідальніше ставитися до закликів влади про необхідність здержуватися від походів до кінотеатрів, але чи це правильно?
Якщо розглядати це питання з точки зору воєнного часу, то так. Але якщо поглянути на це із точки зору економіки, то точно – ні. Економіка живе не за рахунок кількості грошей, а за рахунок швидкості їхнього обороту. Якщо у країні буде працювати дрібний і середній бізнес, це дасть можливість заробляти і витрачати великій кількості людей, і прискорить оборот коштів.
Водночас, усвідомлюючи, що країна фактично бореться за своє існування, якось недоречно виправдовувати прагнення розважитися міркуваннями щодо сприяння економіці.
Питання, на яке ніхто ніколи не відповість - як правильно: чи ходити до театру/кінотеатру і підтримувати економіку, чи стримуватися, з огляду на безпеку власного життя.
Деякі психологи пропонують навіть для відновлення внутрішніх ресурсів почитати книжку, медитувати на природі, поспілкуватися з близькими.
Як ми бачимо, дозвілля стало можливим, але з певними обмеженнями, до яких ми сьогодні вже адаптувалися. Так, дійсно наше життя змінилося.
Сьогодні, вже вибираючи вид відпочинку, ми виберемо тиху прогулянку по парку замість веселого походу до розважального центру, обираючи куди піти – точно обрали б виставку знищеної військової техніки, бо це куди веселіше, чим той самий фільм у кінотеатрі….
Проте будьте готові, що ваше оточення має іншу точку зору.
Головне у такій ситуації – ставити фокус на собі, не засуджуючи інших.
Почуття провини – те, в чому легко застрягнути. Ви можете не виходити з дому, не зустрічатись із друзями, не пити смачну каву в новій кав’ярні, а сидіти вдома та картати себе навіть за думку про це, тому що в країні повномасштабна війна.
Але чи така жертва наближає нас до перемоги? Чи від цього краще нашим військовим? Ні.
Завжди пам’ятаємо ціну мирного життя.
