Розмір тексту

Інклюзія, породжена війною

За час війни 71% українських дітей ховалися в укриттях. Кожна друга дитина була розділена із близькими родичами. Третина дітей перебувала у зоні воєнних дій, а кожну п’яту дитину батьки вимушені були вивозити під обстрілами. 

За офіційними даними МОЗ внаслідок повномасштабної збройної агресії рф станом на 13 травня в Україні 646 дітей постраждали, 420 дітей отримали поранення, 174 дитини проходять тривале лікування в закладах охорони здоров’я, бо зазнали значних ушкоджень, а 12 дітей втратили кінцівки. 

Доки лікарі займаються їхньою реабілітацією, а маленькі пацієнти та рідні звикають жити з цим, вже час задуматися про той час, коли до класів прийдуть діти з особливими освітніми потребами, які виникли через війну. 

Учителям невдовзі доведеться навчати дітей, які через поранення мають особливі освітні потреби (ООП). А ще педагоги будуть змушені шукати підхід до тих дітей з ООП, стан яких значно погіршився через бойові дії.

Спеціалісти країн з досвідом бойових дій розробили та надали поради щодо навчання дітей з ООП внаслідок бойових дій: 

  • Діти з ООП внаслідок війни потребують більшої делікатності. У порівнянні з тими, хто має певні фізичні особливості з дитинства, в них може не бути самоідентифікації себе як, приміром, людини на інвалідному візку. Тож необережне слово однокласників може травмувати. Профілактикою цього має бути роз’яснювальна робота з однолітками та їхніми батьками.
  • Діти, які були поранені, зазнали жахів війни, викликають значно більше бажання пожаліти, ніж інші діти з ООП. Але сприйняття себе як жертви — не те, чого хочуть такі учні. Акцент варто робити на тому, що вони — ті, хто вижили, вийшли переможцями з ситуації. Навіть оповідання для таких дітей мають назви на кшталт «Герої теж плачуть».
  • Якщо діти з ООП через психотравму не можуть працювати на уроках, треба дати змогу індивідуально та за бажанням говорити про почуття, думки, які заважають займатися.
  • Надважливим є почуття безпеки. Його створюють та дають відчуття керованості щоденні однакові рутини, які робляться спільно з вчителями (ранкове коло, спільний обід, спільне декорування кабінетів тощо).
  • Існує феномен посттравматичного зростання: такі діти по суті є психологічно старшими за однолітків. У них вивільняються ресурси, які дають змогу активно розвиватися. Це дає надію, що, з допомогою вчителів, такі учні ще зможуть проявити себе та повернутися до більш-менш безнапасного життя.

Міністерство освіти і науки України на засіданні за участю 145 представників міжнародних партнерських організацій визначили проблеми дітей з ООП, з якими зіткнуться освітяни: 

- травми війни. Психіка людини захищається від страшної правди. Тож більшість із нас, коли чує, що діти поранені, уявляють собі рани, які врешті-решт загоюються. Утім, деякі залишають незворотні наслідки. Як це не жахливо, внаслідок збройної агресії рф, через обстріли та вибухи, українські діти втрачають руки, ноги, зір, слух.

- поранені душі. Війна калічить не лише тіла, але й душі. У поранених дітей — ще й психологічні рани. А серед тих дітей, які не постраждали фізично, є такі прояви посттравматичного стресового розладу, що це — справа не лише психологів. Наприклад, так званий мутизм — дитина, яка раніше розмовляла, більше не здатна на це після психологічної травми, при тому що немає жодних тілесних перешкод до цього. 

 - психологічний тягар для дітей з ООП. З тими учнями інклюзивних класів, з якими вдавалося добре комунікувати та ефективно їх навчати, теж нині все не так просто. Кожна дитина страждає від змін у заведеному порядку дій, розкладі. Небезпека довкола, незрозуміла для неї дорога, нова місцина, нові люди та кімнати. Втрачається базове відчуття безпеки. Це здатне шокувати дитину з ООП, призвести до емоційних зривів чи нападів агресії. 

МОН вже розробляє онлайн курси для навчання педагогів та шкільних психологів щодо «нової інклюзії». Планується забезпечити вчителів методичними матеріалами, необхідним інструментарієм, чіткими алгоритмами реагування, якщо виникає потреба у кризовій підтримці. Для того, щоб учителі мали сили на таке навантаження, хочуть також створити систему психологічної підтримки педагогів.

Разом до Перемоги! Разом ми непереможні! 


 

Про автора

Євгенія Янко

Євгенія Янко

Депутатка Полтавської міської ради від «Слуги народу»

135
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему