Підтримка психологічного стану: боротьба зі страхом і стресом під час війни

• Пам’ятаємо, що наші емоції нормальні. Кожен з нас має право на злість, ненависть, смуток. Головне не зануритися у цей стан надовго. Шукаємо різні якоря, які за необхідності витягнуть нас. 
• Плануємо. Хоча б свій день і рутинні справи. Звісно, наскільки це дозволяють умови, де ми перебуваємо.
• Спілкуємось із друзями та рідними. Можливо вони потребують підтримки, а може саме нам зараз важливо, щоб вислухали і зрозуміли.
• Когнітивні задачі. Щодня вивчаємо щось нове: іноземні слова, читаємо корисні статті, готуємо нові страви (за можливості). 
• Пам’ятаємо про свої цінності та якоря. Це люди, речі (духовні або матеріальні), які можуть повернути вас до стану спокою.

Які емоції під час війни є нормальними, а які ні? 

Будь-яка психотравматична подія викликає стрес. У стані сильного стресу будь-які емоції є нормальними, незвичною є їхня відсутність. Головне — навчитися спрямовувати емоції, адже часом буває забагато злості від того, що людина хоче вбити ворога. Втім, замість того, щоб брати зброю і йти воювати, вона починає злитись і дратувати людей, які знаходяться поруч. Це не допомагає.

Емоційні коливання. Як зарадити в такому випадку? Чи можливо себе якось підтримати при потраплянні у "емоційну яму"?

Емоційні гойдалки — звична річ. Емоції мають змінювати одна іншу — це нормально. Людина не може постійно радіти чи сумувати. Під час війни коливання настрою загострюються: людина вже не радіє — у неї ейфорія, вона не сумує — сприймає новину з жахом. Втім, це теж нормально. Важливо виганяти всі ці емоції: хочеться поплакати — плачте, хочеться посумувати — посумуйте. Емоції послідовно змінюватимуть одна одну, їх важливо проживати і відпускати, аби залишатися в ресурсі.

Війна — це втрати. Чи можна себе якось підготувати до них?

Існує два постулати: перший — приймаємо, що життя не буде таким, як до цього. Другий — далі життя буде тільки кращим. Кращим за найпіковіший момент в минулому житті. У тому, що не буде, як раніше, немає нічого поганого. Будьмо чесними: і до війни не всі були щасливими. Все одно були люди, які мали токсичних колишніх, партнерів-аб’юзерів, не дуже цікаву роботу. Дехто мав невпорядковане житло і їв з негарного посуду. Ми заведемо собі новий красивий посуд, збудуємо дім, зрештою, дім — це не адреса, дім — це те, що людина створює самостійно. 

Дякую військовому психологу Андрію Козінчуку та платформі HoldYou за інформацію про методи боротьби зі страхом і стресом під час війни! Віримо в перемогу і ЗСУ!