Про дистанційну освіту і куди вона веде

Особливо тривожно стало, коли на днях побачила в новинах страшну, як на мене, статистику: кожен четвертий випускник НЕ склав ЗНО хоча б з одного предмета. Це майже вдвічі більший показник, ніж минулого року! Не треба далеко ходити, аби стало ясно, що причина цьому, – дистанційна освіта.

Ще не зустрічала жодного із батьків полтавських школярів, який би був у захваті від такого формату навчання. Адже переваг знайти набагато важче ніж недоліків.

ОТЖЕ! Які я бачу проблеми, пов’язані зі шкільною онлайн-освітою:

ПОГАНА КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ і СОЦІАЛІЗАЦІЯ

Шкільний вік – це період, коли ми вчимося не тільки з підручників, але й спілкуванню та поводженню в колективі. Саме в цей час дитина знаходить друзів, шукає власну роль в колективі, контактує з однокласниками в позаурочний час. Зрештою, зіштовхується із неприємними ситуаціями і вирішує їх особисто. Фізична присутність в школі, серед однолітків та педагогів і робить дитину соціалізованою.

Відсутність особистого контакту може викликати невпевненість у собі, замкненість, погану роботу в команді. Але ж, забігаючи в майбутнє, це дуже знадобиться – і на в роботі, і в особистому житті.

Вважаю, що освіта - це набагато більше за читання уроків і часто формальну присутність перед монітором комп’ютера. Як би банально не звучало, однак живе спілкування ніщо не замінить: коли бачиш міміку людини, відчуваєш енергетику, орієнтуєшся на місці. Тому я – за особисту комунікацію!

ВПЛИВ НА ЗДОРОВ’Я

Умовно, школярі з 8 ранку до 14.00 проводять за комп’ютером. Це тільки під час уроків, що вже говорити про використання гаджетів у вільний час. Водночас, офтальмологи радять бути за комп’ютером не більше ДВОХ годин на добу. В іншому випадку - негативний вплив на зір школяра забезпечений.

ПРОБЛЕМИ ІЗ САМООРГАНІЗАЦІЄЮ

Одна справа, коли школяр – це випускник, який розуміє, що таке відповідальність й уміє сам організувати свій навчальний день. Однак складніше у цьому плані учням менших класів. Є діти, яким важко дотримуватися графіку онлайн-уроків, домашня атмосфера аж ніяк не налаштовує їх на навчання. Відволікаються на іграшки, доступ до телевізора чи телефона.

Я точно знаю від батьків, що така проблема – дуже поширена. Тоді відповідальність самоорганізації лягає на їх плечі, адже педагоги віддалені від них дистанційним режимом. Це при тому, що батьки ще й себе мусять самоорганізувати в таких умовах.

ФОРМАЛЬНІСТЬ УРОКІВ

Деякі батьки не можуть всадити своє чадо за стілець під час уроку онлайн. Чому? Бо дитині просто не цікаво. Я сама не раз чула, як вчителі (звичайно не всі, але є) просто формально відчитують урок у навушниках і мікрофонах, не звертаючи уваги на учнів. Діти послухали, попрощалися, відключилися. Без обговорень чи запитань.

Такі уроки навряд дають ефект. І не тому, що дитина не така чи не вихована, а просто їй нудно.

ВІДСУТНІСТЬ КРЕАТИВУ

Знаю багатьох педагогів, які мають дуже цікаві підходи до проведення уроків. У форматі гри, танцю, квесту, наприклад. Однак зараз ці методи склали в шухляду, бо вони потребують фізичної присутності дітей. Тому про креатив навчального процесу мова тут не йде. Шкода, адже прогресивні методи й привчають до комунікабельності й кращого сприйняття знань.

НЕСТАЧА ПРАКТИКИ

Онлайн-освіта – не про практичні заняття. Радше про засвоєння інформації. Однак дітям потрібні практичні навички, аби не тільки тримати матеріал в голові, а ще вміти ним користуватися. Уроки трудового навчання на домашньому столі навряд дадуть користь.

АТМОСФЕРА

Зрештою, ніщо не замінить шкільну атмосферу! Запах підручників, біготню на перервах по коридорам, хороше слово вчителя! Саме це ми пам’ятаємо у будь-якому віці.

Тому маю сподівання, що цьогорічний навчальний процес буде проходити у звичному, а не в карантинному режимі. Щоб ми отримали покоління розумних, грамотних, освічених українців!