У Полтаві покажуть «Солодке життя» Федеріко Фелліні

Мережа кінотеатрів «Мультиплекс» запустила програму «Кінокласика», в рамках якої, як пишуть самі мультиплексівці, «проводяться покази найвпливовіших картин європейського кіно другої половини минулого століття». Простими словами — кінотеатри мережі показуватимуть годноту зі старого європейського кіно. Повторний прокат класичних стрічок давно ні для кого не дивина: і у світі й в Україні на великому екрані періодично показують класику, в оригіналі з субтитрами. Але Полтава як завжди найчудовіше місто на світі, тому щоб відвідати сеанс відреставрованого «Апокаліпсису сьогодні» Копполи чи, прямо зараз, «Острова проклятих» Скорсезе, треба їхати до Харкова чи Києва.

Пробивати «вікно» до ретро-показів у Полтаві почала компанія «Артхаус Трафік», яка запровадила проект «Культ кіно». В рамках проекту кожного місяця відбуваються покази культових стрічок в оригіналі з субтитрами. Так у полтавському «Мультиплексі» показали «Пролітаючи над гніздом зозулі» Мілоша Формана, «Чунціпський експрес» Вонга Кар-Вая, «Шербурзькі парасольки» Жака Демі та сучасну документалку «Гунда» Віктора Косаковського. Це дуже круто, але ці покази — разові. І якщо у потрібний вечір Ви раптом на роботі, другого шансу вже не буде. Проект «Кінокласика» ж передбачає чотириденний прокат. І — о диво! — полтавський «Мультиплекс», який неодноразово «кидав» глядачів на прем’єри («Аннетт» не пробачу), цього разу не «кинув». Першим фільмом у цій програмі стало «Солодке життя» Федеріко Фелліні. Ще раз. У ПОЛТАВІ ПОКАЗУВАТИМУТЬ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» ФЕЛЛІНІ. В ОРИГІНАЛІ З СУБТИТРАМИ. ЧОТИРИ ДНІ. ЯК В НОРМАЛЬНИХ МІСТАХ.

Що це за кіно

Фільм «Солодке життя» розповідає про будні журналіста «жовтої преси» Марчелло (Марчелло Мастроянні) — чоловічого аналога Каті Осадчої в Римі 50-х років. Марчело бісить ревнива співмешканка, яку він не кохає, й він тікає від неї у «солодке життя» наповнене шумними вечірками, гарними, розкованими, сексуальними жінками та іншими радощами. За жанром це класична трагікомедія — весела, хуліганська історія, яка все ж залишає терпкий післясмак драми. А від краси й наївності фінальної сцени перехоплює дух.

Ну і варто відзначити, що це кіно про журналістів. Історії показані у фільми часто-густо збігалися з сюжетами реальних публікацій тогочасної жовтої преси. А друг головного героя, фотограф, на ім’я Папараццо, породив нове слово «папараці», яким називають настирних фотографів. Так, цей фільм ввів нове слово в лексикон людства і це слово тримається там вже понад 60 років.

Навіщо на нього йти в кінотеатр

Ви мене справедливо запитаєте: «А нафіга йти в кіно і купувати квиток на фільм якому 60 років? Я ж його й так можу подивитися». Питання слушне, та на нього є відповідь. Ті хто знімає кіно — створюють на екрані окремий світ, на фоні якого розповідають історію. Навіть якщо ви дивитеся фільм, де події відбуваються у наші часи все одно вони відбуваються у «світі фільму». Глядач має змогу зануритися у цей світ, і якщо кіно хороше — виринути звідти іншою людиною. Але таке «занурення» стає важчим коли «світ фільму» обмежений рамками монітора, а навколо купа факторів які відволікають — кухня, холодильник, ремонт у сусіда чи ще щось подібне. Особливо це актуально для довгих фільмів. В кінотеатрі, якщо ви не прийшли на відверте лайно, ви можете розслабитися, виключити телефон і повністю поринути в ту реальність, яку для вас створили режисер та сценарист. Завадити вам може лише якась скотиняка, яка під час паузи гучно хрустить попкорном. Ну але то таке:)

Світ фільму «Солодке життя» — це Італія 50-х років. Чоловіки тут ходять в костюмах і фліртуючи цілують жінкам руки. Жінки тут веселі та сексуальні, а чорно-біла гамма фільму підкреслює їх вроду. Люди тут говорять експресивною італійською, а на вечірці молодий Андріано Челентано рубає рок-н-рол. Подобається? Тоді велкам. Отож «Солодке життя» показуватимуть з 14 по 17 жовтня у кінотеатрі «Мультиплекс» (ТЦ «Екватор»).

Ну а ще, є побоювання, що якщо програма «Кінокласика» у Полтаві не збиратиме глядачів, то доведеться і надалі на подібні речі їздити до Харкова.

P. S. Сьогодні виповнилося 27 років гурту «Океан Ельзи». Свого часу Святослав Вакарчук в Одесі (я особисто це чув) зізнавався, що любить цей фільм, і саме під його впливом написав пісню «Dolce vita». Потім таку назву отримав і альбом «ОЕ».