На з'їзді в Брюселі європейці констатують регрес і спад дотримання прав жінок у всіх сферах життя

Відбулися ряд зустрічей з європарламентарями  та представниками  освітнього прогресивного європейського фонду— президентом гендерної п'ятірки плюс Агнес Хуберт, яка очолює наукову раду  FEPS та політичним радником S&D партії  в Європарламенті— Стефані Рікен, яка представляє Комітет з прав жінок та гендерної рівності.  Під час  зустрічей  нами були виявлені спільні проблеми та шляхи їхнього подолання. В межах ЄС, куди ми прагнемо інтегрувати,  індекс ґендерної рівності демонструє стійку нерівність з незначним прогресом.

Напередодні Міжнародного жіночого дня прийшов час запитати: «Яким є статус ґендерної рівності в 2019 році?» Незважаючи на значний прогрес, досягнутий у минулому столітті, світ, на жаль, спостерігав тривожну тенденцію до зростання регресії прав жінок і гендерної рівності. Офіційно в нашій країні ґендерної дискримінації не існує. На законодавчому рівні ґендерна дискримінація заборонена Конституцією і Законом «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Крім того, в 1980-му Україною була ратифікована Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. У 2005 ВРУ прийняла Закон «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків». Згідно з результатами дослідження, опублікованими Всесвітнім Економічним Форумом, Україна знаходиться на 65 місці за індексом ґендерної рівності серед 149 країн.

Так я вважаю несправедливим те, що більшість важливих рішень в нашій країні приймають чоловіки.

В Українському парламенті повинно бути хоча б 30% жінок депутатів, а не 12%, як у нинішньому скликанні.

Жінки в нашій країні в середньому отримують заробітну плату на 29% нижче, ніж чоловіки на аналогічних посадах. Прогалини щодо прав жінок та ґендерної рівності можна побачити майже у всіх країнах-членах ЄС та у ключових сферах, таких як у сфері праці та соціальних прав, політичного та економічного прийняття рішень, освіти, сексуального та репродуктивного здоров'я та прав,  запобігання та боротьба з насильством щодо жінок та гендерним насильством. Сексизм, мова ненависті й ворожнечі й онлайн-насильство, здається, стають усе більш соціально прийнятими. Організації, що займаються правами жінок, стикаються з труднощами у доступі до фінансування через обмежувальні критерії та адміністративне навантаження, одночасно зіштовхуючись із більш агресивним середовищем, яке від ранніх років любить шкідливі стереотипи. Недавній забороні на ґендерні дослідження в Угорщині, плани скасування заходів боротьби з гендерним насильством в Іспанії та Польщі, високі показники сумнівних заперечень проти абортів в Італії, гарячі дебати навколо медичного сприяння дітонародженню у Франції або навколо реклами закону про аборти в Німеччині є лише прикладами для загальної тенденції регресивної програми в Європі.

На жаль, ми виходимо далеко за межі того місця, де є визнання цієї тривожної негативної тенденції. Сьогоднішня конференція спрямована на відображення ознак негативної реакції та розв'язання корінних причин регресу прав жінок і ґендерної рівності в часи, коли в ширшому контексті ставлять під сумнів демократію, основні права та верховенство права, при цьому розглядаючи питання для прогресивних рішень для забезпечення досягнутих основних прав та просування ґендерної рівності, починаючи від сексуального та репродуктивного здоров'я та права на захист від ґендерного насильства в усіх країнах ЄС.

Ми переймаємо досвід наших європейських колег,  щоб українські жінки мали змогу брати активну участь у політичному та соціальному житті країни на рівні з чоловіками.