БДСМ не місце в Полтавській міській раді.

Шляхом численних та емоційних зусиль ми буквально звільняємо сенси, які народжуються в середині нас. Світ, як мозаїка, складається із сенсів. І місія кожного — звільнити свій особистий пазл і вбудувати його в загальну картину.

Мій інтерес перемістився з особистого до суспільного — від індивідуальних до потреби у колективних змінах, коли у 2020 році мене було обрано депутаткою ПМР.

У 2021 році я очолила управління стратегічного розвитку. Я знала, що на утримання виконкому ПМР витрачається більше 5 000 000 доларів США на рік. Ця система функціонує в умовах, коли існує значна кількість нереформованих структур і неефективних витрат, зокрема на утримання виконкому, що не виправдовує себе — 118 млн грн, з яких фонд зарплати — 51 млн грн. Я здогадувалася, що ця робота ведеться не зовсім ефективно, але я навіть не могла уявити, що вона зовсім не ведеться. Без перебільшення. А часом дії виконкому шкодять.

Робота в управлінні стратегічного розвитку відкрила переді мною, на жаль, не нові горизонти, а «краєвиди дрімучого лісу розчарувань і усвідомлення приреченості громад від такої жахливої бюрократії та імітації».

Я познайомилася з новим світом людей виконкому, які, на жаль, зріклися своїх мрій і почали жити за правилами БДСМ, які руйнують усе навколо, вбивають їх індивідуальність і самобутність, а часом — вбивають їх людяність. Це якийсь паралельний світ.

Може, це і є «пекло за життя», ще складніше і барвистіше, ніж «пекло Данте». І це «пекло» теж, до речі, не позбавлене сенсів. Але сенси там темні, як і часи, які ми переживаємо багато років.

Я побачила, як системи і сенси, які ці бюрократично дискредитовані системи міста толерують, можуть бути застарілими, несправедливими, побудованими на основах, що більше не служать потребам суспільства. Я співчувала цим нещасним людям і їх долям. Я щиро плакала «на могилах їх мрій».

Саме тоді я усвідомила свою справжню роль — стати художником нового соціального устрою, лідером, який створює можливості для людей реалізувати свій потенціал через участь у колективній роботі та спільному розвитку.

Я зробила крок у бік від системи, фактично забрала свою команду, і моя чиновницька субкультура, мій острів, почав жити своїм життям. Ми за лічені місяці давали відповіді на кожен виклик. До повномасштабної війни розгорнули масштабну грантову платформу, залучаючи мільйони з усього світу. Почалася війна, ми розгорнули гуманітарний напрямок.

Мрія про новий соціальний порядок ожила і заграла новими барвами. Я абстрагувалася від жахливої бюрократичної реальності, «змайструвала» нову систему всередині приреченої наявної і почала працювати.

Розвиватися може тільки система, здатна до самоорганізації.

Ми забезпечили місто генераторами на випадок блекауту, не витрачаючи жодної копійки з бюджету. Ми разом із експертами ООН написали нову стратегію розвитку міста, започаткували низку новітніх програм і проектів, почали цілу міжнародну кампанію просування Полтави за кордоном, вибудовуючи нові революційні горизонтальні зв’язки як із іншими містами, так і з урядами, навіть із Білим домом у США, де я тричі представляла наше місто.

Звичайно, такі інновації є чужими звичному ритму і способу життя для еліт Полтави, і, звичайно, вони чинили, чинять і будуть чинити опір. Вони думають, що плюють на мою наївність, а насправді просто стріляють у скроню матері Полтави.

Залучення фахівців ООН дозволило нам створити унікальну синергію між глобальними знаннями та локальним експертним потенціалом. Під моїм керівництвом ця команда розробила стратегію, що відповідає амбіціям нового типу міста, яке стане лідером не лише у внутрішньому контексті, але й на міжнародній арені.

Я допустила єдину «помилку» — почала розслідування щодо корупції на закупівлі обладнання воєнного призначення: дронів тощо.

З усього я зробила висновок: «Хворий має шанс на життя. Існує запит людей на новий формат міста, який, до речі, в майбутньому зможе масштабуватися в межах країни і за її межами».

Я вирішила в рамках магістерської роботи в kmbs удосконалити цю стратегію, щоб адаптувати найкращі практики управління у бізнесі до місцевих реалій: ми впроваджуватимемо «agile», lean і «проектний підхід» для гнучкості і швидкості ухвалення рішень. Максимальна дебюрократизація, дерегулювання, чіткі KPI та прозорість у взаємодії з громадою будуть наріжними каменями нової стратегії.

"Стратегія не може бути довгостроковим планом дій. Стратегією є еволюція основної ідеї, яка проходить через умови, що постійно змінюються." — Карл фон Клаузевіц.

Моя стратегія навчання також включає взаємодію з експертами у різних галузях, які можуть поділитися своїм баченням і допомогти мені розширити свій світогляд. Це співпраця з соціологами, урбаністами, екологами, фінансовими аналітиками — усіма тими, хто доповнить моє бачення і допоможе мені досягти більшого. Ця стратегія і «модель міста нового типу» буде моєю магістерською роботою в kmbs. Деталі згодом...