Розмір тексту

Відсутність гендерного балансу– це спільна, а не жіноча проблема, від вирішення якої «виграють» всі!

Досягнення гендерного балансу – це спільна, а не лише жіноча проблема, від вирішення якої «виграють» усі члени суспільства. Нам необхідно прикласти максимально зусиль, щоб українські жінки мали змогу брати активну участь в політичному та соціальному житті країни на рівні з чоловіками.

Під час нарадчої зустрічі «Українські Жінки в ООН» обговорювали проблему невиконання міжнародних зобов’язань України в частині забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, або іншими словами – ґендерного балансу.

Голова делегації "Українські Жінки в ООН" - Світлана Саламатова Голова делегації "Українські Жінки в ООН" - Світлана Саламатова

Офіційно в нашій країні ґендерної дискримінації не існує. На законодавчому рівні ґендерна дискримінація заборонена Конституцією і Законом «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Крім того, в 1980-му Україною була ратифікована Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. У 2005 ВРУ прийняла Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

«Українські Жінки в ООН» «Українські Жінки в ООН»

Але згідно з результатами дослідження, опублікованими Всесвітнім Економічним Форумом, Україна знаходиться на 65 місці за індексом ґендерної рівності серед 149 країн.

Незважаючи на значний прогрес, досягнутий у минулому столітті, світ, на жаль, спостерігає тривожну тенденцію до зростання регресії прав жінок і гендерного балансу. 

«Українські Жінки в ООН» «Українські Жінки в ООН»

Демократизація України, становлення правового суспільства, перспективи європейської інтеграції зумовлюють необхідність формування ефективної політики рівних прав та можливостей жінок і чоловіків . 

Так я вважаю несправедливим те, що більшість
важливих рішень в нашій країні приймають чоловіки. В Українському парламенті повинно бути 50% жінок депутатів, а не близько 20%, як у нинішньому скликанні. Жінки в нашій країні в середньому отримують заробітну плату на 29% нижче, ніж чоловіки на аналогічних посадах

«Українські Жінки в ООН» «Українські Жінки в ООН»

Україна є стороною усіх Конвенцій ООН, які стосуються прав людини і містять важливі положення щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, принцип відповідальності держави за забезпечення та досягнення ґендерної рівності та необхідності здійснення державами позитивних дій для ліквідації дискримінації, нерівності та диспропорцій там, де вони поки існують.

Серед них:
Міжнародний Пакт про політичні та громадянські права
Міжнародний Пакт про економічні та соціальні права
Конвенція ООН про політичні права жінок
Конвенція ООН про права жінок у шлюбі
Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
Конвенція Ради Європи про захист прав людини та основних свобод
Конвенція Ради Європи про заходи із протидії торгівлі людьми
Конвенція Ради Європи про боротьбу із сексуальним насильством та сексуальною експлуатацією дітей
Європейська соціальна хартія (переглянута)

«Українські Жінки в ООН» «Українські Жінки в ООН»

Особливу роль у становленні рівності статей відіграла Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 18 грудня 1979 р. Конвенція є першим міжнародним юридичним документом, в якому забороняється дискримінація
жінок. Дискримінація щодо жінок порушує принципи рівноправності й поваги до людської гідності і є перепоною на шляху жіночої участі на рівних умовах з чоловіками в політичному, економічному, соціальному й культурному житті своїх країн, культурній діяльності, у одержанні освіти та професійної підготовки, у праці та винагороді за неї.

Важливі зобов’язання країн – членів ООН сформульовані в Резолюціях
Ради Безпеки ООН. Резолюції не є документом, який підлягає ратифікації, але вони
обов’язкові для виконання державами – членами організації. Серед таких резолюцій найбільше відома Резолюція 1325 «Жінки. Мир. Безпека». Але її доповнює ще низка документів, які називають «сестринськими» резолюціями.

Перед Україною стоять і завдання в частині підготовки до ратифікації та ратифікації міжнародних правових документів, які або безпосередньо, або опосередковано торкаються питань забезпечення ґендерної рівності, і які вже підписані державою.

Без сумніву актуальною є ратифікація Конвенції Ради Європи із запобігання насильства стосовно жінок та домашнього насильства та боротьбу із цими явищами. Необхідною є ратифікація Стамбульскої Конвенції, яку Україна підписала 11 лістопада 2011 року. А також підготовка та ратифікація наступних міжнародно-правових документів:

Конвенція Міжнародної організації праці (МОП) № 171 про нічну працю
Конвенція МОП № 183 про охорону материнства
Конвенція МОП № 189 про захист прав домашніх працівників
Конвенція МОП № 190 про захист від насильства та домагань на робочому місці
Морська Конвенція МОП

БОРОТЬБА ЗА ГЕНДЕРНИЙ БАЛАНС— ЦЕ НЕ ВІЙНА ЖІНОК З ЧОЛОВІКАМИ, ЦЕ БОРОТЬБА ЗА ЖІНОК ТА ЧОЛОВІКІВ!

Про автора

Влада Каплін

Влада Каплін

Громадська діячка. Правозахисниця.

72
Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему