«У Німеччині наповнення бюджету від малого та середнього бізнесу сягає 50-60%», – Олександр Гранько
Олександр Гранько – генеральний директор компанії «Сільф», що займається виробництвом та продажем меблів. Компанія має численні нагороди найвищого рівня за розвиток підприємництва та якість продукції. Крім того, Олександр Іванович – головний спонсор танцювальної студії «Час танцювати», член Полтавського представництва Всесвітньої благодійної організації Ротарі Клуб.
– Олександре Івановичу, як Ви стали підприємцем?
– Я закінчив Полтавський кооперативний інститут, певний час працював у Заполяр’ї та Україні в системі споживчої кооперації. Згодом запропонували стати співзасновником і директором товариства «Сільф». Ця фірма з 1997 року займається виготовленням та реалізацією усіх видів меблів для дому й для офісу. Причому в наших магазинах великий вибір і висока якість продукції, тому до нас приїжджають навіть з інших областей. До того ж усе це – власні, часом і унікальні, розробки. Я завжди підходжу до справ із душею. А «Сільф» – це не просто робота, це моє хобі. Я люблю вирішувати складні завдання, втілювати в життя чиїсь мрії і продовжувати розвиватись як професіонал.
– У нашій країні настільки важко займатися бізнесом, відкривати власну справу. В чому найбільше не вистачає підтримки держави?
– За всі роки нашої незалежності єдиний позитив, який держава зробила для розвитку малого та середнього бізнесу, це започаткувала відзначення Дня підприємця у вересні (посміхається – авт.). У нас нині близько п’яти мільйонів приватних підприємців. Це ті люди, які часто, ризикуючи своїм здоров’ям і коштами своєї сім’ї, відкривають власну справу. Організовують людей, створюють робочі місця, дають якісні продукти й послуги. Здається, держава від цього лише виграє. Однак влада створює умови, при яких багатьом підприємцям просто неможливо вижити. Це й надмірне податкове навантаження, і відсутність держзамовлення. Усі ці питання я неодноразово піднімав на засіданнях Ради підприємців Полтави й області. Завдяки держзамовленню можна було б підняти багато галузей. А в нас чомусь одяг завозиться невідомо звідки, в той час, коли наші фабрики гинуть. Молочну продукцію до Полтави завозять з усієї України і навіть з-за кордону, а місцевий завод не працює. Наша влада постійно їздить, просить у когось допомоги. А чому це німці повинні заробляти гроші і віддавати нам? Добре, що хоча б установили мораторій на перевірки підприємців контролюючими органами.
– А як в інших країнах складаються відносини підприємців з державою?
– Приміром, в Англії, якщо підприємець купує обладнання для розвитку виробництва, воно взагалі не обкладається податком. А кредити видають під 2-3% річних, тоді як у нас до 35%. У Німеччині наповнення державного бюджету за рахунок малого та середнього бізнесу сягає 50-60%, а в нас – ледве доходить до 10%. Наша країна після другої світової війни вижила і підняла свою економіку лише завдяки державним замовленням.
– Чи є нині політична сила в Україні, яка, на Вашу думку, готова відстоювати інтереси підприємців на всіх рівнях?
– З усіх політичних сил довіру в мене викликає лише Партія «Відродження». В ній я бачу своїх однодумців, таких, як Олег Кулініч, Юрій Кривошеєв. Це люди, які багато досягли своєю працею і далі намагаються працювати для розвитку України в усіх галузях, не зважаючи ні на що.
