«Профорієнтація потрібна, бо після школи учні не знають, куди їм іти», – Іван Гальченко
Іван ГАЛЬЧЕНКО – заслужений працівник освіти України, відмінник освіти. Понад 25 років очолює Кременчуцьке педагогічне училище імені А.С.Макаренка. Удостоєний ордена «Спортивна слава», нагороджений грамотами Міністерства освіти та науки, Верховної Ради України. Має звання «Почесного громадянина Решетилівського району». Депутат Полтавської обласної ради кількох скликань.
– Іване Васильовичу, Ви – педагог і керівник із багаторічним стажем. Який шлях пройшли до цього?
– Зі школи я дуже любив фізику. Тому вступив до Полтавського педуніверситету на фізико-математичний факультет. Паралельно займався велосипедним спортом. Був членом збірної області й України. Найсильніша команда велосипедистів була на Кременчуцькому заводі «АвтоКрАЗ»,тому переїхав туди працювати. Був завучем місцевої школи, потім протягом семи років – завідуючим відділом освіти. А тоді запропонували посаду директора Кременчуцького педучилища.
– За період Вашого керівництва цей навчальний заклад став одним із кращих педагогічних училищ в Україні. Як Вам це вдалося?
– Ще за радянських часів було понад півсотні таких педучилищ, зараз із них лишились одиниці. Тому, мабуть, найбільша наша заслуга в тому, що цей заклад продовжує працювати на повну потужність. Ми навіть не скоротили набір учнів. Нещодавно наше училище стало коледжем, а при ньому відкрили ліцей для обдарованих дітей. Крім того, наш коледж має оздоровчий табір «Ерудит». Там мають змогу оздоровитись, відпочити і пройти навчання в умовах європейського рівня найталановитіші і найрозумніші діти області. А оскільки ми поглиблено вивчаємо інформатику й математику, то наші вихованці щороку стають переможцями і призерами в олімпіадах різного рівня з цих предметів. Один з наших випускників, наприклад, працює у представництві корпорації Google в Ірландії. Усе це нам вдається завдяки потужній і злагодженій роботі висококваліфікованих педагогів і реалізації конкретних цілей, які ми перед собою ставимо.
– В чому вітчизняна освіта особливо потребує реформ і підтримки держави?
– Їй не стільки реформи потрібні, скільки можливість хоча б відновити те, що зараз повністю чи частково уже втрачено. Ми зовсім забули про виховання учнів, а також про їх профорієнтацію. Сьогодні більшість після закінчення школи взагалі не уявляє, ким хоче бути в житті. Подає документи одразу в кілька вузів абсолютно різних напрямків і спеціальностей. Багато суперечностей у новому законі «Про вищу освіту», з яким училища, коледжі, технікуми можуть просто відійти в небуття.
– Чому вирішили піти в депутати обласної ради і яких успіхів домоглися в цій діяльності?
– Я хотів, щоб про проблеми освіти чули на сесіях обласної ради і добивався розробки і виконання конкретних програм, завдяки яким відбувалась комп’ютеризація шкіл Решетилівського району, робота з обдарованими дітьми, матеріально-технічне забезпечення шкіл області. В рідних Калениках побудували водонапірну вежу, відремонтували дорогу до села.
– Що сьогодні потрібно, аби відродити село і чи є серед нинішніх політиків ті, хто хоча б почав рухатися в цьому напрямку?
– Нам, перш за все, слід припинити бути приймаками й жебраками, навести лад у своїй державі і навчитись грамотно запозичувати лише краще з європейського досвіду. Скажімо, чого можна навчитися в тій же Болгарії як члена ЄС, де рівень життя людей нижчий, ніж у нас? А от, приміром, в Італії села практично нічим не відрізняються від міст. Там працюють підприємства, є вся необхідна інфраструктура.
Слава Богу, що є люди зі справжнім ентузіазмом, конкретним планом дій та достатнім досвідом успішної роботи. Таких я знаю серед членів Партії «Відродження». Я знайомий з діловими якостями очільника обласного осередку Олега Кулініча, керівника міської організації Партії«Відродження» Оксани Черкас. У них я сьогодні все-таки бачу перспективу і сподіваюсь, що вони зможуть зрушити ситуацію в області з мертвої точки.
