«Якщо цінова політика не зміниться, то корову можна буде побачити лише в зоопарку», – Валентин Несен
Валентин НЕСЕН – керівник одного з найуспішніших сільгосппідприємств Полтавщини СТОВ «Агрофірма «Оржицька», що базується в селі Трасенкове Оржицького району. За освітою – агроном. Спершу працював заступником директора цього господарства, а рік тому прийняв керівну естафету від свого батька, заслуженого працівника сільського господарства України Володимира Несена. Активно підтримує соціальну сферу села.
– Валентине Володимировичу, любов до хліборобської справи, певно, у Ваших генах?
– Я практично виріс на полі. Змалечку бачив усі сільськогосподарські роботи, і мене завжди тягло вирощувати хліб. Я закінчив Березоворудський радгосп-технікум за спеціальністю агрономія. Потім – Полтавську державну аграрну академію. Однак після її закінчення пішов працювати у міліцію оперуповноваженим. Потім – в Оржицьку районну адміністрацію начальником відділу оборони і мобілізаційної роботи. Але любов до землі переважила. Хотілося бачити конкретні плоди своєї роботи і створювати реальні блага для людей,тому чотири роки тому прийшов на «Оржицьку».
– Наскільки змінилось господарство за цей період?
– Ми постійно рухаємося вперед. Закуповуємо нову техніку, будуємо молокопроводи, силосні споруди. Провели реконструкцію старих корпусів на молочнотоварній фермі, упорядкували один телятник, другий обладнали сучасним молокопроводом. Щороку проводимо капітальні реконструкції корпусів за сучасними технологіями. Будуємо новий комплекс для свиноматок за всіма європейськими стандартами. Машинно-тракторний парк поповнили високопродуктивною технікою.
– Як Вам вдається так розвиватись у той час, як інші сільгоспвиробники нині взагалі відмовляються від тваринництва?
– Вранці встаєш і біжиш на цю роботу із задоволенням. Люди вірять у мене, а я – в них. Я все роблю для того, щоб заробітна плата виплачувалася вчасно, проводились усі необхідні закупки. У нас в обробітку понад 4 тис га землі. Утримуємо 2880 голів великої рогатої худоби, майже 5 тисяч свиней. А це – постійні робочі місця. У нас працює близько 400 осіб, які отримують найвищі зарплати в районі. Комбайнер у жнива має від 9 до 20 тис грн за 20-25 днів. Доярка – не менше 3 тис. грн. У свинарки в середньому – 4-5 тис. на місяць. Кожен рік ми старались піднімати зарплату на 5 -15%. А зараз через високі стрибки курсу долара, на жаль, не можемо. Тепер усі гроші йдуть на закупівлю матеріалів. Кредитів принципово не беремо. Те, що заробили, те й наше. Крім того, підтримуємо місцеві школи, дитсадок, культуру, ремонтуємо дороги.
– Які проблеми найбільше непокоять аграріїв?
– Коли я прийшов на підприємство, тут було близько 2,5 тис. голів ВРХ, а на сьогодні майже 3 тис. Але за цей період і в нашому районі, і загалом по Україні аграрії згортають молочнотоварне виробництво. Якщо цінова політика в державі не зміниться, то скоро на корову можна буде лише в зоопарку подивитися. Ціна літра молока була 5 гривень і коли долар коштував 8 гривень, і тепер, коли він коштує 23. За цей час запчастини, пальне й життя загалом подорожчало. Хліб не може бути дешевим, коли одна запчастина на комбайн коштує 200 тис грн!
– Як, на Вашу думку, можна подолати усі ці негаразди?
– Ті, хто фактично годує Україну, повинні мати своє право голосу при вирішенні цих питань. Досить нам годувати світ своєю продукцією, а сюди завозити те саме з-за кордону. І для цього необхідна грамотна політика держави в аграрному секторі. Інколи здається, що наша влада взагалі забула про те, що ми є. Серед різноманітних політичних сил особисто я покладаю надії на Партію «Відродження», адже в Полтавській області її очолює Олег Кулініч. Це людина, яка довела, що є професіоналом в аграрній галузі, він один з небагатьох народних депутатів, який добре знає проблеми села і постійно піднімає їх на законодавчому рівні у Верховній Раді. Думаю, він зможе достукатися до найвищих ешелонів влади і добитися того, що справді потрібно аграріям.
