Простій на підприємстві. Головне, що повинен знати працівник.
В умовах сучасних реалій запровадження простою на підприємствах є досить поширеним явищем з яким стикається все більше і більше працівників. Тому актуальним є питання про основні права та обов'язки працівника у разі простою.
Кодексом законів про працю України (ст. 34) передбачено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Простій запроваджується наказом власника або уповноваженого ним органу, а причини, які зумовили призупинення роботи фіксуються в акті простою (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року № 257/06/187-07).
Важливо розуміти, що простій не припиняє дії трудових відносин, які існували між працівником та роботодавцем.
Згідно статті 113 Кодексу законів про працю України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Вказаний припис є імперативним, тому оплата простою — обов'язок роботодавця належне виконання якого не може бути поставлено в залежність від будь-яких умов та обставин (необхідність сплати податків, здійснення термінових розрахунків з контрагентами роботодавця тощо).
2/3 від окладу — мінімальний розмір оплати часу простою. Власник, на свій розсуд, може збільшити розмір оплати простою.
За час простою роботодавець повинен сплачувати ЄСВ за працівника у розмірі не нижче мінімального страхового внеску, незважаючи на те, що працівник може отримувати менше ніж розмір мінімальної заробітної плати. Тому період простою зараховується до страхового стажу.
Чи повинен працівник знаходитись на роботі у разі запровадження простою? Законодавство з цього приводу не містить прямих вказівок. З огляду на це, питання необхідності присутності або відсутності працівників на роботі у разі простою має вирішуватися роботодавцем у наказі про запровадження простою. Також це питання може бути врегульовано правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
При цьому якщо роботодавцем визначено, що під час простою працівник має знаходитись на роботі, то це не означає, що працівник повинен виконувати свою трудову функцію. Під час простою працівник не виконує свої трудові обов'язки. Тому примушування працівників працювати під час простою є порушенням законодавства про працю. Дана позиція підтримується, зокрема, Державною службою України з питань праці.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
На моїй сторінці у Facebook ви можете прочитати багато інформації щодо юридичних питань, які стосуються земельних, майнових, сімейних, трудових та інших відносин. Знайти корисні інструкції, а також - проконсультуватися зі мною. Переходьте за посиланням, додавайтеся в друзі! І пам'ятайте - тільки законні дії дадуть результат!
Разом ми сильні та непереможні! Слава Україні!
