Трудові права працівника в умовах воєнного стану: оплата праці, відпустки, звільнення та інше

Отож, з урахуванням передбачених Законом нововведень, спробую дати відповіді на найпоширеніші питання, які виникають у працівників стосовно їх трудових прав під час війни. 

Чи може роботодавець не виплачувати заробітну плату в умовах воєнного стану?

Закон не звільняє роботодавця від обов’язку сплачувати працівнику заробітну плату в період дії воєнного стану та не дозволяє зменшувати розмір платні лише на тій підставі, що в країні введено воєнний стан. Навпаки, частина друга статті 10 Закону передбачає, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. 

Таким чином, якщо ви фактично виконували свої трудові обов’язки то роботодавець зобов’язаний сплатити вам заробітну плату в розмірі та на умовах, визначених трудовим договором та чинним законодавством. Закон допускає лише можливість відтермінування виплати заробітної плати, якщо своєчасна її виплата неможлива внаслідок ведення бойових дій. Після відновлення діяльності підприємства заробітна плата, за фактично виконану роботу, повинна бути виплачена працівнику (частина четверта статті 10 Закону).

Чи може роботодавець із власної ініціативи відправити працівника у відпустку без збереження заробітної плати (відпустку за власний рахунок)? 

Як і раніше відпустка без збереження заробітної плати може надаватися лише за бажанням та на прохання працівника. Роботодавець не має права примушувати працівника до написання заяви про надання відпустки за власний рахунок. Закон передбачає, що протягом періоду дії воєнного стану відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін може надаватися без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про відпустки” (тобто строк такої відпустки може перевищувати 15 календарних днів). Важливо пам’ятати, що якщо працівник знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати протягом місяця то цей місяць не зараховується йому до страхового стажу.

Однак, Закон передбачає можливість призупинення дії трудового договору (стаття 13 Закону). Під призупиненням дії трудового договору розуміється тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Ініціатором призупинення трудового договору можуть бути як роботодавець, так і працівник. 

Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. У роз’ясненні Мінекономіки щодо застосування положень Закону зазначено, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. 

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається не на роботодавця, а на державу, що здійснює військову агресію проти України. 

Чи має право працівник піти в оплачувану відпустку під час воєнного стану?

Закон не забороняє цього робити. Однак, відповідно до частини першої статті 12 Закону, у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю не більше ніж 24 календарні дні. Згідно із згаданим вище роз’ясненням Мінекономіки якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану. 

Обмеження тривалості щорічної основної оплачуваної відпустки не стосується державних службовців. Тривалість їхньої основної щорічної відпустки не скорочується та, відповідно до статті 57 Закону України “Про державну службу”, становить 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки (про це, зокрема, зазначено в роз’ясненні НАДС щодо дії окремих положень Закону).

Також слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 12 Закону у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. 

Чи можна роботодавцю скорочувати працівників у період воєнного стану?

Законодавством про працю та Законом не встановлено обмежень щодо заборони скорочення працівників підприємств, установ та організацій у період воєнного стану. Водночас воєнний стан не звільняє роботодавця від обов’язку дотримання процедури вивільнення працівників (завчасне повідомлення про вивільнення, виплата вихідної допомоги тощо).

Чи може працівник розірвати трудовий договір з власної ініціативи у разі якщо існує загроза його життю і здоров’ю внаслідок ведення бойових дій?

Так, може. Більше того працівник має право самостійно визначити строк протягом якого з ним має бути розірвано трудовий договір. Тобто відпрацьовувати два тижні в такому випадку необов’язково. Вказане слідує зі змісту статті 4 Закону відповідно до якої у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури). 

Чи може роботодавець змінювати істотні умови праці в умовах воєнного стану?

У період воєнного стану роботодавець, як і раніше, може змінювати істотні умови праці - систему та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій та інше. При цьому відповідно до частини другої статті 3 Закону у період дії воєнного стану роботодавець не зобов’язаний дотримуватися двомісячного строку повідомлення працівника про зміну істотних умов праці. Таким чином працівники можуть бути попереджені про зміну істотних умов праці відразу після прийняття роботодавцем відповідного рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці. 

Чи може роботодавець в умовах воєнного стану вимагати від працівника працювати більшу кількість часу?

Відповідно до частини першої статті 6 Закону нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень. Тобто допускається запровадження 12-ти годинного робочого дня (якщо мова йде про п’ятиденний робочий тиждень). Збільшення на період воєнного стану нормальної тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень є правом, а не обов’язком роботодавця. Мінекономіки в своєму роз’ясненні зазначає, що таке збільшення повинно бути обґрунтованим перш за все потребою ефективної діяльності відповідного підприємства, установи, організації в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення.

На моїй сторінці у Facebook ви можете прочитати багато інформації щодо юридичних питань, які стосуються земельних, майнових, сімейних, трудових та інших відносин. Знайти корисні інструкції, а також - проконсультуватися зі мною. Переходьте за посиланням, додавайтеся в друзі! І пам'ятайте - тільки законні дії дадуть результат!

Разом ми сильні та непереможні! Слава Україні!